Назва хвороби – подагра – відома, мабуть, кожному. Але з появою перших симптомів подагричного артриту про неї мало хто згадує. Буває, що після приймання алкоголю може раптово виникнути біль у ногах. Він часто залишається невпізнаним до появи перших тофусів. Саме ці вузли, що спотворюють суглоби кінцівок, у побуті і вважають головною ознакою подагри. Але ці ущільнення у підшкірній клітковині виникають не скоро,– через 5-10 років після початку хвороби.
Тим часом подагричний артрит долає кожну 20 людину похилого віку і може бути провісником інших, ще більш руйнівних захворювань. Що таке подагра та як з нею боротися?
Що таке подагричний артрит?
Подагра – це метаболічне порушення, вона пов’язана з недостатнім виведенням нирками сечової кислоти. Через це продукти розпаду починають накопичуватись у крові (зокрема, у плазмі) викликаючи гіперурикемію. Сама собою гіперурикемія не означає початок подагри – вона може виникати внаслідок зловживання жирною їжею або фізичних навантажень. Однак ця патологія спричиняє ураження ниркових клубочків і поступово призводить до ураження нирок і, як наслідок, подагричного артриту. Ігнорувати симптоми подагричного артриту не можна – вони попереджають хворого про ще істотніші ускладнення. Зокрема надлишковий вміст сечової кислоти в крові негативно позначається на серцево-судинній системі, підвищуючи ризик інфаркту та інсульту.
Згодом однозаміщений урат натрію кристалізується в суглобах, нирках, на лобі, мочках вух та інших тканинах через 5-6 років після початку хвороби, провокуючи ущільнення сполучної тканини (тофуси). Тофуси згодом можуть наростати на уражених ділянках цілими гронами, знижуючи якість життя пацієнтів та вимагаючи лікування подагричного артриту препаратами.
Часто наслідком подагричних вузлів стає запалення навколосуглобових сумок та сухожилля. Воно виникає як хворобливість у суглобі, а й поступово призводить до обмеження його рухливості. Подагру супроводжують великі ерозії суглобових поверхонь, спричинені кальцієвими відкладеннями в прилеглих тканинах, а також руйнування кісткової тканини.
Подагра часто супроводжується іншими хронічними захворюванням, таким як цукровий діабет II типу, артеріальна гіпертонія та інші серцево-судинні патології, хвороба Гірке, хронічна ниркова недостатність. Вирішуючи питання, як лікувати подагричний артрит, не слід залишати без уваги супутні патології. Окрім згаданих факторів, підвищений ризик подагричного артриту створює:
надмірне споживання їжі з пуринами – хімічними попередниками сечової кислоти;
шоковий стан та стрес (в т.ч. внаслідок перевтоми);
генетична схильність;
гормональний дисбаланс;
приймання лікарських засобів, які підвищують утворення сечової кислоти;
високовуглеводне харчування, особливо з активним споживанням напівфабрикатів;
недостатнє чи незбалансоване харчування;
інфекційні захворювання;
травми;
переохолодження.
Чоловіки після 40 років потребують лікування подагричного артриту приблизно у 12 разів частіше за жінок.
Симптоми подагричного артриту
Симптоми та лікування подагричного артриту можуть різнитися залежно від періоду захворювання на подагру – латентного, гострого або хронічного. І якщо під час латентної стадії виявити захворювання допомагає лише біохімічний аналіз крові чи сечі, то гострий подагричний напад пропустити неможливо. Напади відбуваються нерегулярно, інтервали між ними варіюються від кількох тижнів до року і більше. Для подагри характерні болі під час руху та від натискання на тканини навколо ураженого суглоба. Симптоми подагри зазвичай яскравіше виражені вночі.
Клінічна картина подагричного артриту в хронічній стадії (коли біль триває 3 місяці і більше) передбачає наявність загострень та ремісій. На пізніх стадіях у хворого вже деформовані уражені суглоби та кінцівки.
До речі, рівень уратів у крові може залишатися низьким навіть попри значні відкладення у суглобах, вухах та прилеглих тканинах.
Важливо: артрит та остеоартроз сприяє локалізації подагричних уражень суглоба у порушених ними ділянках. У цьому випадку особливо важливою є диференціальна діагностика двох захворювань, яку може провести тільки лікар.
Гострий подагричний артрит
Гострий подагричний артрит виникає як наслідок гіперурикемії, що протікає безсимптомно. Одночасно з ним може виникати сечокам’яна хвороба. За відсутності лікування цей стан вже через 3-4 роки може призвести до частих пієлонефритів, нефросклерозу та ниркової недостатності. До симптомів гострого подагричного артриту належать:
лихоманка, яка супроводжується сильним болем та запаленням у суглобах;
1-й день болю найбільш болісний;
шкіра над хворим суглобом червоніє і стає гарячою;
суглоб великого пальця ноги (перший плюснефаланговий) набрякає і сильно болить;
асиметричні набряки суглобів.
Симптоми та лікування гострого подагричного артриту повинен встановлювати лікар при пальпації, рентгенографії та посіві синовіальної рідини.
Як лікувати подагричний артрит
Подагра — це один із хронічних артритів, подагричний піддається лікуванню набагато краще, ніж інші захворювання суглобів. І хоча повністю вилікувати подагру неможливо, метаболічні порушення можна контролювати за допомогою медпрепаратів, фізіотерапії та дієти.
Схема лікування визначається індивідуально. Вона може включати заходи щодо усунення загострення та больових нападів, профілактики рецидиву, усунення дискомфорту від хронічного захворювання.
Якщо подагричний артрит у пацієнта не має спадкової причини та не пов’язаний з іншими хронічними захворюваннями, його перебіг повністю залежить від дотримання хворим рекомендацій лікаря, зокрема раціону зі зниженим вмістом пуринів.
Також рекомендовано регулярний контроль рівня сечової кислоти та курсове приймання ентеросорбентів. Хірургічно подагру не лікують, проте при надмірному наростанні тофусів може проводитись невелика операція для зручності пацієнта.
Клінічні рекомендації при подагричному артриті обов’язково включають звільнення від зайвої ваги.
Лікування подагричного артриту медикаментами
Комплексна схема лікування подагричного артриту медикаментами включає протизапальні засоби (стероїдні чи нестероїдні – залежно від стану), урикодепресивні, урикозуричні та уриколітичні препарати. Після зняття запалення першочерговим завданням терапії стає стимуляція функції виділення нирок, завдяки чому рівень сечової кислоти в організмі пацієнта знижується.
Лікування подагри: фізіотерапія
Фізіотерапевтичні методики для лікування подагричного артриту насамперед спрямовані на полегшення больових симптомів, стимуляцію обмінних процесів у тканинах. Найкращий ефект демонструє:
високочастотна магнітотерапія;
УФ-опромінення в еритемних дозах;
УВЧ-терапія малої інтенсивності;
сантиметровохвильова терапія;
ДМВ-терапія надниркових залоз.
Якщо згадані види терапії хворому протипоказані, можливе лікування п’явками.
Дієта при подагричному артриті
Дієта відіграє провідну роль у дискусіях про те, як лікувати подагричний артрит. Щоб тримати симптоми подагричного артриту під контролем, дуже важливо дотримуватися низьковуглеводної дієти з мінімальним рівнем пуринів. І хоча ці сполуки містяться у всіх харчових продуктах, важливо виключити їх головні джерела:
м’ясні, рибні та інші бульйони;
субпродукти, сало;
консерви;
томати, картопля та інші пасльонові рослини;
бобові (особливо, квасоля, горох, сочевицю).
Споживання м’яса та риби потрібно знизити, наскільки можливо. Як джерело білка при протиподагричній дієті використовується молоко і кисломолочні продукти, яйця. Рекомендується мінімізувати споживання шоколаду, грибів та фруктози.
Під забороною перебуває і все смажене. Перевагу варто віддавати стравам, приготованим на пару, а також тушкованим або вареним. Алкоголь необхідно повністю виключити, він не лише викликає гіперпродукцію уратів, а й знижує дієвість лікування подагричного артриту препаратами. Алкоголь – один із головних провокаторів загострення.
У жодному разі не можна голодувати. Споживання рідини (від 2 літрів на добу) має включати мінеральну та очищену воду, зелений чай, несолодкі морси для профілактики сечокислих ниркових каменів.
Дотримання дієти допомагає суттєво знизити потребу хворого у лікуванні подагричного артриту медикаментами.
Подагра: лікування гострого періоду
Як правило, симптоми при лікуванні гострого подагричного артриту знімаються за допомогою нестероїдних протизапальних засобів (таких, як Німесіл, Мелоксикам, Артрадол). Важливим є домашній режим. При значному запальному процесі лікар може призначити внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикостероїдів. Але їх можна застосовувати тільки після призначення лікаря, адже безконтрольне використання загрожує посиленням стану, проблемами з ендокринною та травною системою.
При пікових показниках сечової кислоти в крові ефективним є плазмафарез – видалення плазми з токсичними компонентами. Він допомагає усунути запалення у навколосуглобових тканинах, знижує вираженість суглобового синдрому, сприяє розсмоктуванню тофусів. Курси екстракорпоральної гемокорекції проводяться не частіше ніж з інтервалом 6-8 місяців.
При загостренні, особливо першому, рекомендовано стаціонарне лікування подагричного артриту в ревматологічному відділенні, а також спостереження нефролога.
