Отит – це запалення різних відділів вуха. На цю хворобу страждають як дорослі, так і діти будь-якого віку. Часто вона супроводжує застуду, ГРВІ. Без належного лікування отит призводить до порушень слуху, іноді повної глухоти. Як лікувати отит? Це залежить від його виду, розташування, симптомів та стадії захворювання.
Види отитів
Анатомічно вухо ділиться на зовнішнє, середнє та внутрішнє. Тому виділяють три види отитів.
Зовнішній відділ включає вушну раковину, слуховий прохід, він обмежений барабанною перетинкою. Середнє вухо – це барабанна порожнина з трьома кісточками, які забезпечують передачу звукових коливань. Внутрішній відділ має найскладнішу структуру. Це система каналів в товщі скроневої кістки, яка заповнена рідиною та вистелена чутливими волосками, що перетворюють коливання в нервові імпульси. Внутрішній отит також називають лабіринтитом.
Виділяють наступні форми отитів:
За перебігом – гострий і хронічний.
За видом запалення – катаральний, ексудативний та гнійний отит.
За збудником – вірусний бактеріальний, грибковий, змішаної мікрофлори.
За ступенем важкості – легкий, середньоважкий та важкий.
Також існують окремі види отиту:
Дифузний. Це запалення слухового проходу, всієї вушної раковини та шкіри навколо неї. Може викликатися будь-яким збудником.
Бульозний. Для нього характерні були (пухирці) на барабанній перетинці, в слуховому проході, що швидко лопаються з кров’янистими виділеннями. Виникає на фоні ГРВІ.
Адгезивний. Зазвичай розвивається після тривалого отиту. Для адгезивного отиту характерні формування рубців та злипливих утворень, втрата слуху.
Алергічний отит. Проявляється жовтими виділеннями з вух без больових відчуттів.
Причини отиту
Найчастіше причиною отитів є інфекція. Хворобу викликають різні мікроорганізми:
бактерії;
віруси;
грибки.
Зовнішній отит нерідко розвивається через розповсюджені інфекції внаслідок фурункула вушної раковини. Також він може виникати через подряпини та інші механічні травми, дію подразнювальних хімічних речовин.
Провокуючі фактори зовнішнього отиту:
необережне користування ватними паличками чи іншими предметами;
алергічна реакція;
псоріаз;
екзема;
себорейний дерматит;
часте потрапляння води у вухо;
подразники (лак чи фарба для волосся).
Середній отит рідко буває ізольованим. Частіше він супроводжує запальні хвороби органів носо- та ротоглотки, оскільки середнє вухо з’єднується з ними євстахієвою трубою. Нежить, запалення горла чи аденоїдів призводять до набряку цієї труби, поширенню інфекції та розвитку середнього отиту. Найчастіше ця патологія зустрічається у дітей до 5 років.
Але бувають й інші варіанти потрапляння мікроорганізмів в середнє вухо:
Через барабанну перетинку (у випадку її травмування, гнійному розплавленні).
Через кров. Це може статися при захворюванні на грип, кір, скарлатину.
Ретроградно. Інфекція потрапляє в середнє вухо через соскоподібний відросток або із порожнини черепа.
Також отит середнього вуха розвивається при баротравмі, під час пірнання у воду.
травми з переломами кісток лабіринту та інфікуванням;
ріст холестеатоми (капсульоване утворення середнього вуха внаслідок хронічного отиту).
Основні причини хронічного отиту:
недолікована гостра форма;
часті рецидиви;
обструкція євстахієвих труб;
аденоїди у дітей;
механічна, хімічна чи термічна травма.
Які симптоми отиту?
Симптоми отиту у дорослих та дітей будуть відрізнятися залежно від того, який саме збудник викликав запалення і де воно локалізоване. Отит зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха має різні симптоми.
Місце локалізації запалення впливає не те, як проявляється отит. Для гострого отиту характерні яскраві прояви, він часто потребує невідкладного лікування через біль. Болі при отиті сильніші за зубний та головний біль – людина не може їсти, спати, а ліки не завжди допомагають. Хронічна форма отиту також спричиняє дискомфорт пацієнту, але симптоми не настільки виражені. При хронічній формі слух погіршується частіше, ніж при гострій.
Важкий перебіг має гнійний отит, при цій формі не рідкість різноманітні ускладнення, особливо при несвоєчасному або неефективному лікуванні. Основні причини гнійного отиту – бактерії або вірусно-бактеріальні асоціації.
Зовнішній отит
Зовнішній отит може розвинутись через локалізований фурункул або дифузне запалення всього слухового проходу. Останню форму ще називають «вухом плавця», оскільки саме потрапляння води в поєднанні з неправильним користуванням ватними паличками призводить до інфікування. Основні збудники:
синьогнійна паличка;
протей;
золотистий стафілокок;
кишкова паличка;
кандиди;
аспергіли.
Золотистий стафілокок частіше спричиняє появу фурункулів вуха, а кандіди та аспергіли – це грибки, що викликають отомікоз.
Важкий перебіг має злоякісний зовнішній отит, він розвивається на фоні остеомієліту скроневої кістки (збудник синьогнійна паличка). Ця форма зустрічається у літних людей, послаблених, хворих на цукровий діабет.
Основні симптоми зовнішнього отиту:
біль у вусі;
почервоніння;
виділення, іноді гнійні, з дуже неприємним запахом;
набряк та звуження слухового проходу;
біль при потягуванні за вушну раковину, надавлюванні на козелок.
Прояви отомікозу:
Свербіж. Це зазвичай турбує хворого більше, ніж біль.
Закладеність вуха.
Чорно-сірі або жовті крапки при аспергільозному отомікозі.
Найчастіше середні отити викликані пневмококами, моракселами та гемофільною паличкою, рідше – стрептококом групи А. Якщо хвороба виникає на фоні грипу або ГРВІ, в більшості випадків все одно приєднується бактеріальна інфекція.
При запаленні органів рото- та носоглотки збудники швидко потрапляють до середнього вуха через євстахієву трубу і спричиняють гострий гнійний отит.
Основні симптоми отиту середнього вуха:
Різкий стріляючий або пульсуючий біль.
Підвищення температури, інколи значне.
Витікання гною з вуха через розрив барабанної перетинки (через 1-3 дні).
Жовтувато-кров’янисті виділення.
Погіршення слуху.
Відчуття закладеності у вусі.
Головний біль.
Погане самопочуття.
Іноді нудота, блювання, діарея (переважно у дітей).
При неускладненому гнійному середньому отиті барабанна перетинка заживає без негативних наслідків.
Які симптоми лабіринтиту?
Запалення внутрішнього вуха має характерну клінічну картину. Основні прояви:
запаморочення та ністагм (мимовільні рухи очними яблуками);
шум у вухах;
нудота та блювання;
зниження слуху різного ступеню;
головний та вушний біль;
інтоксикаційний синдром.
Через такі симптоми лабіринтиту захворювання в першу чергу диференціюють з хворобами головного мозку – менінгітами, енцефалітами, пухлинами, судинними патологіями.
Хронічний отит
У своїй практиці лікарі частіше зустрічаються з середнім отитом. Він вважається хронічним, якщо запалення триває довше, ніж два місяці. Активність цього процесу може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися), але врешті-решт він призводить до постійного пошкодження чи порушення слуху.
Симптоми хронічного отиту:
періодичні чи постійні виділення з вуха (прозорі або гнійні, клеєподібні);
набряк слизової оболонки середнього вуха;
перфорація барабанної перетинки;
формування холестеатоми;
відчуття закладеності;
туговухість.
Симптоми отиту у дітей
У дитячому віці найчастіше запалюється середнє вухо. Основні причини отиту у дітей:
вузькі та короткі євстахієві труби;
збільшені аденоїди;
часті ГРВІ.
Отит може розвинутися навіть у новонароджених при потраплянні навколоплідних вод у вухо.
Отит у дітей проявляється наступними симптомами:
сильний біль у вусі;
плач, неспокій дитини;
висока температура;
нудота, блювання, діарея, відмова від їжі;
болючість при натисканні на козелок.
Маленькі діти можуть відвертати голівку або притискати до подушки, терти хворе вушко.
Ускладнення отиту
Які наслідки отиту? Істотні ускладнення отиту можуть розвинутися при будь-якій формі, це небезпечна хвороба через близькість розташування вуха до структур черепа та мозку. Основні ускладнення гнійного отиту:
Попередній діагноз встановлюється під час огляду за характерними скаргами та об’єктивними змінами. Для підтвердження інформативні наступні методи:
Отоскопія.
Бакпосів виділень.
Рентгенографія скроневої кістки.
КТ скроневої кістки або голови, або голови.
В загальному аналізі крові виявляють ознаки запалення – лейкоцитоз, підвищену РОЄ. Також збільшується рівень С-реактивного білка. Для оцінки слуху проводять аудіометрію.
Лікування отиту
Як лікувати отит у дітей та дорослих?
Лікування отиту у дорослих проводиться з урахуванням форми хвороби. Перед тим як лікувати зовнішній отит, хворому промивають вухо антисептичними розчинами, а потім місцево використовують глюкокортикоїди, антибіотики чи протигрибкові ліки.
Як лікувати отит середнього вуха?
При гострому запаленні середнього вуха важливим є адекватне знеболення та протизапальна терапія. Антибіотики при отиті призначають при ознаках бактеріальної інфекції (гнійне запалення). Це можуть бути вушні краплі, таблетки або ін’єкції при важкому перебігу хвороби. Іноді проколюють або надрізають барабанну перетинку (мірінготомія), щоб поліпшити відтік виділень.
Лікування лабіринтиту
Серозний середній отит при баротравмі лікують судинозвужувальними краплями. Для лікування лабіринтиту застосовуються нестероїдні протизапальні препарати. При гнійному лабіринтиті призначають антибіотики широко спектру дії (цефтріаксон).
Лікування отиту у вагітних
Лікування отиту у вагітних проводять лише дозволеними в певному триместрі ліками, аби не зашкодити розвитку плода. За можливості використовують антибіотики та протигрибкові засоби у вигляді крапель.
Лікування отиту у новонароджених
Лікування отиту у новонароджених починають зі швидкого знеболення комбінованими краплями, що містять анестетик та протизапальний засіб. Практично завжди призначають антибіотики (амоксициліну клавуланат) через високий ризик розвитку ускладнень.
Як лікувати отит у дітей
Вибір препарату для лікування отиту у дітей старшого віку, як і у немовлят, обмежений недостатністю вивчення деяких антибактеріальних засобів в певній віковій групі. При односторонньому запаленні без виділень починають лікування з місцевих та системних протизапальних засобів, антибіотики додають лише за потреби. В усіх інших випадках показана антибактеріальна терапія. При перфорації барабанної перетинки вушні краплі не застосовують.
У дітей протягом кількох тижнів після лікування може зберігатися в’язкий секрет у вусі, це потребує лише спостереження отоларинголога.
Терапія хронічного отиту проводиться місцевими ліками (вушні краплі), при розростанні грануляційної тканини її видаляють. Холестеатоми лікують оперативно.
Які антибіотики приймати при отиті?
При отитах призначають цефтріаксон, амоксицилін, ципрофлоксацин, левофлоксацин, цефалексин
