Види і лікування енцефаліту

05/08/22

  1. Причини енцефаліту
  2. Види енцефаліту
  3. Симптоми енцефаліту
  4. Вірусний енцефаліт у дітей
  5. Ускладнення енцефаліту
  6. Діагностика енцефаліту
  7. Лікування енцефаліту
  8. Профілактика енцефаліту

 

Енцефаліт – це запальний процес в головному мозку. Хвороба дуже небезпечна, оскільки впливає на весь організм людини. Якщо своєчасно не почати лікування, часто наступають важкі ускладнення чи смерть. Але навіть адекватна терапія не гарантує одужання та повне відновлення людини, віддалені наслідки перенесеного енцефаліту бувають надто тяжкими.

 

лікування енцефаліту

Причини енцефаліту

В більшості випадків хвороба спричиняється інфекцією, зазвичай вірусами. Хоча існують і бактеріальні енцефаліти. Найбільш поширені та небезпечні збудники енцефаліту:

  • Простий герпес (Herpes simplex, HSV-1).
  • Збудник вітряної віспи – varicella zoster (VZV).
  • Ентеровіруси (Коксакі, ЕСНО).
  • Вірус кліщового енцефаліту.
  • Флавівіруси.

Інші мікроорганізми, що можуть спричинити розвиток енцефаліту:

 

Вірусний енцефаліт діагностика

 

Бактеріальні інфекції, що можуть проявитися енцефалітом:

До рідкісних збудників, що вражають головний мозок, відносять цитомегаловірус, герпес 6 типу та грибки (аспергіли та криптококи). Як правило, вони викликають розвиток енцефаліту лише в пацієнтів з дефектами імунітету та після трансплантації органів, що постійно одержують імуносупресивну терапію.

Приблизно в 50% випадків хвороби точного збудника виявити не вдається, але необхідні лабораторні дослідження слід проводити завжди. Лікування починається якомога швидше й направлене воно на всіх можливих мікроорганізмів (з урахуванням клінічної картини).

Види енцефаліту

В лікарській практиці виділяють первинні та вторинні енцефаліти. До первинних відносять вірусні, мікробні, рикетсіозні. До вторинних – поствакцинальні, постекзантемні, демієлінізуючі, паразитарні.

 

Симптоми енцефаліту у дітей

 

Додатково хворобу класифікують за типом перебігу. Існують такі варіанти:

  • надгострий;
  • гострий;
  • підгострий;
  • хронічний;
  • рецидивуючий.

Також має значення поширеність та локалізація ураження, ступінь тяжкості запального процесу.

Найчастіше трапляються такі види енцефаліту:

  • герпетичний;
  • вітряночний;
  • кліщовий;
  • нейробореліоз.

Також існує окрема форма запалення головного мозку – енцефаліт при сказі. Це патологія зі 100% летальністю.

Симптоми енцефаліту

Хвороба частіше протікає у формі менінгоенцефаліту з залученням до патологічного процесу мозкових оболонок, хоча ознаки їхнього подразнення можуть бути невираженими або відсутніми.

Перші симптоми енцефаліту включають гарячку та головний біль, вони неспецифічні та зазвичай пов’язані з інфікуванням вірусом чи бактерією. Також може бути висипка на губах при герпесі або по всьому тілу при вітряній віспі, першіння в горлі, іноді збільшення лімфатичних вузлів. Потім з’являються нейропсихіатрічні та неврологічні прояви.

 

Наслідки енцефаліту

 

Характерні симптоми енцефаліту в період розпалу хвороби:

  • Порушення рівня свідомості (сплутаність, неспокій).
  • Загальмованість.
  • Зниження пізнавальних функцій, розлади пам’яті.
  • Незвична поведінка хворого.
  • Зміни особистості.

Особливістю хвороби є гострий початок, раптовість проявів та зв’язок з інфекцією. Такі поведінкові та розумові розлади без провісників чи відомої причини – привід негайно звернутися до лікаря.

Симптоми енцефаліту у дорослих можуть включати й інші порушення:

  • Галюцинації.
  • Епілептичні судомні напади.
  • Абсанси (епілептичні напади без судом).
  • Дисфазію (порушення мови).
  • Ознаки ураження черепно-мозкових нервів.
  • Геміпарези (зрідка).

У частини хворих відмічається стихання головного болю та лихоманки перед появою симптомів власне енцефаліту.

Герпетичний енцефаліт

Герпетичний, або герпесний енцефаліт – небезпечна хвороба. Без лікування 70% хворих вмирають, в інших розвиваються серйозні ускладнення. При підозрі на цю патологію терапію розпочинають негайно. Характерним є ураження скроневих ділянок мозку.

Основні симптоми герпетичного енцефаліту:

  • лихоманка;
  • головний біль;
  • слабкість, втома;
  • дисфазія;
  • сплутаність або потьмарення свідомості;
  • судомні напади;
  • галюцинації;
  • зміни особистості.

«Підказкою» до правильного діагнозу можуть бути герпетичні висипання на губах.

Вітряночний енцефаліт

 

Енцефаліт лікування

 

Він поширений серед пацієнтів, що не були вакциновані від вірусу Varicella zoster (VZV). Як правило, розвивається через 2-4 тижні після появи основних ознак інфекції. Буває наслідком вітряної віспи або оперізуючого лишаю.

Вітряночний енцефаліт частіше виникає у людей похилого віку, у пацієнтів, що отримують імуносупресивне лікування.

Клінічна картина включає типові симптоми вірусного енцефаліту, але вони більш розмиті в порівнянні з герпетичним ураженням. Однак лікування теж починають якомога швидше.

Кліщовий енцефаліт

Хворобу викликають флавівіруси, що передаються через укуси кліщів. Саме тому виділяють регіони, ендемічні щодо кліщового енцефаліту. Клінічні прояви виражені лише у 10-30% інфікованих.

На початку захворювання людина відмічає грипоподібні симптоми, що зникають протягом тижня. Далі хвороба стихає, а через 7-10 днів з’являються власне ознаки ураження головного мозку. Ця стадія може тривати до двох місяців.

Інкубаційний період складає 7-10 днів. У 20% хворих діагностують важкий перебіг. Після кліщового енцефаліту можуть залишатися стійкі порушення (паралічі), але вони трапляються нечасто.

Нейробореліоз

Борелії потрапляють в організм людини також через укус кліща і викликають розвиток хвороби Лайма (Лайм-бореліоз). Енцефаліт є серйозним ускладненням цієї патології. Його прояви:

  • Нейропатичний біль (на нього не впливають звичайні знеболювальні).
  • Атаксія (розлад координації).
  • Напади вертиго (головокружіння).
  • Парези черепних нервів.
  • Прогресуюча деменція.
  • Втрата слуху.
  • Полірадикуліт.
  • Полінейропатія (пошкодження нервів та їхніх оболонок).
  • Васкуліт – (ураження судин) центральної нервової системи.

Лікування вірусного енцефаліту

Вірусний енцефаліт при сказі

Це єдиний вид енцефаліту, від якого нема лікування. Запобігти розвитку хвороби може лише вакцинація після укусу твариною. Важливо знати, що вірус може потрапити в організм, навіть якщо візуально шкіра не надто ушкоджена – достатньо мікроподряпин та сильного ослинення. Саме тому при будь-яких укусах (і домашніх тварин також) треба звернутися до лікаря

Енцефаліт при сказі може проявлятися двома формами – збудливою (психомоторне збудження) або паралітичною (мляві паралічі). Типові для сказу симптоми:

  • гідрофобія;
  • аерофобія.

Хворі настільки не переносять воду та свіже повітря/протяги, що в цей час у них виникають спазми діафрагми та дихальної мускулатури.

Вірусний енцефаліт у дітей

 

Вірусний енцефаліт симптоми

 

Всіх дітей з підозрою на енцефаліт обстежують в стаціонарі. У немовлят клінічна картина може бути невираженою та малоспецифічною. Якщо батьки вказують на зміни поведінки, млявість та гарячку у немовляти, його необхідно госпіталізувати.

Зазвичай в перші дні у дитини спостерігаються лише загальні прояви інфекції – головний біль, підвищення температури, слабкість, втомлюваність, але згодом додаються ознаки ураження мозку.

Основні симптоми енцефаліту у дітей:

  • зміни поведінки (дратівливість, вередливість, млявість);
  • порушення координації;
  • парези черепно-мозкових нервів;
  • парези кінцівок;
  • нечітка мова;
  • судомний синдром.

У дітей бувають й інші види ураження мозку енцефалітом. Після перенесеної вірусної інфекції в них іноді розвивається гострий дисемінований енцефаломієліт (ГДЕМ) або гостра некротизуюча енцефалопатія (ГНЕ). Для них характерні наступні ознаки:

  • Анамнестично – вірусна інфекція впродовж останніх тижнів (ГРЗ, діарея або блювання).
  • Затримка одужання.
  • Підвищена втомлюваність, млявість, апатія.
  • Симптоми ураження паренхіми мозку.

При гострій некротизуючій енцефалопатії існує генетична схильність до розвитку енцефаліту, але провокує його початок саме вірусна інфекція.

Також у дітей зустрічається аутоімунний енцефаліт, і поширеність його вища, ніж вважали раніше. При цій патології на перший план виступають рухові та вегетативні розлади, а також психіатричні симптоми. Типовий аутоімунний енцефаліт дитячого віку викликаний антитілами до NMDA-рецепторів.

Ускладнення енцефаліту

 

Причини енцефаліту

 

Небажані наслідки енцефаліту можуть розвинутись як під час хвороби, так і після одужання. В гострий період найчастіше виникають судоми з переходом в епілептичний статус та значне підвищення внутрішньочерепного тиску. Через високий внутрішньочерепний тиск мозок вип’ячується та вклинюється в потиличний отвір черепа чи у тверду мозкову оболонку. У деяких хворих на енцефаліт діагностують набряк та дислокацію мозку, вегетативний стан, мозкову кому.

Віддалені наслідки енцефаліту:

  • стійкі паралічі/парези;
  • психотичні розлади;
  • порушення пам’яті та пізнавальної діяльності;
  • афазія (розлад мовлення, іноді повна відсутність);
  • епілепсія;
  • деменція.

Найпоширеніші наслідки після енцефаліту:

  • втома;
  • головні болі;
  • перепади настрою;
  • слабкість у тілі;
  • втрата чутливості в деяких частинах тіла;
  • втрата контролю над тілом;
  • зниження швидкості реакцій;
  • гормональні розлади.

Діагностика енцефаліту

 

Ускладнення енцефаліту

 

Ймовірний діагноз встановлюють на основі типової клінічної картини. Для підтвердження застосовують наступні методи:

  • Дослідження ліквору (спинномозкової рідини).
  • МРТ головного мозку (найбільш інформативне при герпетичному енцефаліті, виявляє зміни в скроневих ділянках).
  • КТ головного мозку (чутливість нижча за МРТ, але використовують для диференціальної діагностики, виявлення пухлин, інсульту, крововиливу тощо).
  • Електроенцефалограму (ЕЕГ). Метод корисний при судомній активності.
  • ПЛР ліквору для ідентифікації вірусу (дозволяє уточнити збудника, але проведення аналізу може тривати кілька днів).
  • Визначення антитіл до поширених збудників в спинномозковій рідині.

При дослідженні ліквору при вірусних енцефалітах лікарі зазвичай виявляють збільшену кількість лімфоцитів та білка. Якщо рівень глюкози надто низький, треба думати про туберкульоз, лістеріоз, грибкову інфекцію чи пухлину.

В діагностиці хвороби дуже важливими є анамнестичні дані, а саме:

  • герпесна інфекція напередодні;
  • вітрянка чи оперізуючий лишай;
  • знаходження на собі кліщів;
  • поява кільцеподібних почервонінь (ознака Лайм-бореліозу);
  • укуси тварин.

Лікування енцефаліту

 

Лікування герпетичного енцефаліту

 

Важливо призначати терапію якомога раніше, опираюсь на клінічні дані. Після виявлення конкретного збудника її можна коригувати. Для лікування вірусного енцефаліту застосовують противірусні засоби.

Лікування герпетичного енцефаліту з урахуванням причини захворювання дуже важливе через високу летальність хвороби. Його починають з внутрішньовенного введення ацикловіру. Препарат також ефективний при вітряночному енцефаліті та вірусі Епштейна-Барр.

До підтвердження діагнозу додатково призначають доксициклін (до нього чутливі рикетсії, мікоплазми, хламідії) та цефтріаксон (нейробореліоз). Це потрійна превентивна терапія проти основних збудників хвороби. Грип-асоційований енцефаліт лікують озельтамівіром.

Симптоматичне лікування вірусного енцефаліту:

  • Знеболювальні та жарознижувальні препарати.
  • Кроворозріджуючі ліки для профілактики тромбів.
  • Протисудомні засоби.

Лікування енцефаліту у дітей проводять за тими ж принципами. У немовлят обов’язково додають антибіотики (бензилпеніцилін або аміноглікозид+ампіцилін). Аутоімунні форми лікують глюкокортикоїдами.

Профілактика енцефаліту

Оскільки більшість енцефалітів інфекційні, профілактичним заходом є адекватне лікування основного захворювання. Це найбільш важливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом. Для певних видів енцефаліту (кліщовий, комариний, при сказі) існує специфічна профілактика – вакцинація.

Якщо люди живуть чи працюють в регіонах, ендемічних щодо кліщового енцефаліту, вони отримують щеплення за графіком і це забезпечує стійкий імунітет. Профілактикою сказу є екстрена вакцинація після укусу тварини.

Щоб запобігти розвитку хвороби Лайма та нейробореліозу, після виявлення кліща лікарі рекомендують пройти антибіотикопрофілактику доксицикліном. Це суттєво зменшує частоту захворювання.