Людей із синдромом Аспергера часто відрізняє високий інтелект і чудова пам’ять, проте інші можуть мати істотні труднощі в спілкуванні з ними. Як визначити цей розлад у близьких людей?

Симптоми синдрому Аспергера

Синдром Аспергера – це один із розладів аутистичного спектра, симптоми якого виявляються в легшій формі, ніж симптоми аутизму. Люди можуть демонструвати лише деякі з них, а можуть – всі характерні риси.

Соціальні симптоми синдрому Аспергера, які можуть вплинути на взаємодію або спілкування людини з оточенням, включають:

• проблеми із встановленням чи підтримкою дружніх відносин;
• ізоляцію чи мінімальну взаємодію у соціальних ситуаціях;
• поганий зоровий контакт або схильність уважно дивитися на інших;
• проблеми з інтерпретацією жестів;
• нездатність розпізнати гумор, іронію та сарказм;
• неприйнятна поведінка чи дивні манери;
• дефіцит емпатії, проблеми з вираженням співчуття, контролем емоцій чи виразом почуттів;
• відсутність здорового глузду;
• схильність до односторонньої розмови (вважають за краще говорити про себе);
• захоплення певними темами;
• тлумачення інформації буквально;
• дотримання строгого розкладу чи розпорядку.

Дорослий або дитина з синдромом Аспергера може не виявляти всіх цих ознак, але загалом схильна до труднощів у соціумі.

Наприклад, людина з синдромом Аспергера може одержимо говорити про один конкретний предмет. Зацикленість на різних видах птахів, спортивній статистиці або своїй власній особистості — це наочний приклад.

Він може не зрозуміти, коли хтось почувається некомфортно, ображається або виявляє безкорисливість. Оскільки він не завжди розпізнає соціальні сигнали, то може голосно говорити у невідповідний час чи невідповідне місце. Навколишні можуть інтерпретувати ці симптоми як невихованість чи просто грубу поведінку.

Проблеми з мовленням

На відміну від інших розладів аутистичного спектра, людина із синдромом Аспергера зазвичай не відстає у розвитку мовлення. Але в нього є деякі мовні особливості:

• сценарний, формальний або «роботизований» тип розмови;
• відсутність інтонації, модуляції голосу;
• монотонність чи ритмічність, гучна мова;
• проблеми з використанням сенсу слів у соціальному контексті;
• повторення чи нав’язлива мова.

Людина з синдромом Аспергера зазвичай має розвинений словниковий запас і гарні граматичні навички, але може бути не в змозі правильно використовувати мову в соціальних ситуаціях.

Когнітивні особливості людей з синдромом Аспергера

Як правило, діти та дорослі з синдромом Аспергера мають інтелект від нормального до вище середнього. У той час як одні процвітають у навчанні, інші можуть відчувати труднощі. Деякі загальні когнітивні особливості людей із синдромом Аспергера включають:

• чудову механічну пам’ять;
• здатність розуміти технічну чи фактичну інформацію;
• проблеми із засвоєнням абстрактної інформації;
• здатність бачити деталі схильність ними зосереджуватися, що може призвести до упущення «загальної картини»;
• незалежне мислення.

Фізичні симптоми синдрому Аспергера

Дорослі з синдромом Аспергера можуть відчувати такі фізичні симптоми, як:

• незграбні рухи;
• проблеми з координацією;
• чутливість до гучних звуків, запахів, одягу чи текстури їжі.

Вони можуть здаватися незграбними або мати проблеми з простими рухами, такими як лов м’яча. Але в деяких хворих на синдром Аспергера немає проблем із моторикою.

Як розпізнати синдром Аспергера?

Зазвичай дитина з синдромом Аспергера починає відчувати труднощі вже в дошкільному віці – їй важко дотримуватися правил і виконувати інструкції, вона відрізняється від інших дітей виразом обличчя, рухами та мовою. Крім того, у неї виникають труднощі у здатності поставити себе на місце іншого або оцінити наслідки своїх вчинків. Дитина має складнощі у встановленні контактів, їй важко попросити про допомогу. У дорослому віці без лікування ситуація не поліпшується.

Дорослі та підлітки з синдромом Аспергера випадають із соціального життя. Вони не розуміють форм соціального спілкування і практично не мають спільних інтересів з однолітками. Крім того, вони перфекціоністи щодо всього, чим займаються, все роблять набагато ретельніше, ніж інші, і не приймають критики. Все це не сприяє соціалізації та знижує емоційний контакт.

У дорослому віці прояви розладу досягають такого рівня розвитку, що люди з синдромом Аспергера нерідко вважають за краще жити на самоті. Соціальна комунікація все ще залишається для них великою проблемою, і будь-яка необхідність відійти від свого патерну поведінки спричиняє стрес. У них також посилюється схильність пірнати з головою у якісь заняття чи хобі. Людям важко висловити емоції, і в них помітна нетиповість у мові та моториці. На відміну від людей з аутизмом, люди з синдромом Аспергера можуть проживати самостійно — із супроводом чи без нього.

Чи викликає Аспергер агресивну поведінку?

Багато батьків питають, чи пов’язаний синдром Аспергера з агресивною поведінкою. Відповідь не здається однозначною.

Декілька гучних масових вбивств, у тому числі стрілянина в Технологічному інституті Вірджинії у 2007 році, різанина в Ньютауні (Коннектикут) у 2012 році і трагедія в Паркленді (Флорида) у 2018 році, імовірно були скоєні чоловіками з розладом аутистичного спектра.

Агресія та насильство серед людей з розладами аутистичного спектра мають реактивний характер, а не заздалегідь спланований та навмисний. Наприклад, діти з аутизмом можуть вдатися до насильства, якщо вони захворіли, або фрустровані, або не в змозі передати, як почуваються.

”Аспергери” швидше люди миролюбні, вони не так агресивні, як наївні. І їхньою наївністю легко скористатися зі злим наміром. І таке трапляється. Синдром робить аспергерів уразливими через дефіцит у сфері комунікації. У житті вони часто стикаються з глузуванням або булінгом, що може викликати бажання помститися.

Хоча синдром Аспергера може спровокувати агресивну поведінку, більшість досліджень не показують конкретного зв’язку лише між насильницькими злочинами та аутизмом. Деякі дослідження говорять, що інші психічні проблеми, які супроводжують розлад аутистичного спектра, можуть пояснювати агресивну поведінку людей з аутизмом.

Вчені продовжують вивчати цей зв’язок, щоб отримати більше інформації про роль, яку відіграє синдром Аспергера та інші психічні захворювання у насильницьких злочинах.

Іноді «Аспергер» має особливі таланти

Багато людей з синдромом Аспергера вважають свої симптоми подарунком, бо вони мають особливі таланти й здібності. Деякі позитивні якості, які відрізняють людей із синдромом Аспергера, включають:

• високий IQ;
• здатність зосереджуватися на чомусь інтенсивно та довго;
• чудову механічна пам’ять;
• унікальне особливе почуття гумору;
• високу оцінка справедливості та чесності.

Є багато дорослих із цим розладом, які стали успішними юристами, лікарями, художниками, письменниками, професорами та педагогами. Серед відомих у історії особистостей ретроспективно оцінюються як “Аспергери” Бенджамін Франклін, Наполеон Бонапарт, вчені Альберт Ейнштейн та Ісаак Ньютон, художник і винахідник Леонардо да Вінчі, композитор Людвіг ван Бетховен, музикант Елвіс Преслі, Білл Гейтс. Тому деяких людей із синдромом Аспергера ображає уявлення про те, що їхні симптоми необхідно «лікувати».

Синдром Аспергера: діагностика та допомога

Немає двох однакових людей із синдромом Аспергера. Розлад проявляється по-різному. Деякі мають лише незначні проблеми, тоді як інші постають перед істотними труднощами.

Оскільки синдром Аспергера тепер класифікується як “розлад аутистичного спектра”, деякі симптоми більше не визнаються як виключно симптоми Аспергера, а швидше “належать до спектра”. Ця зміна була включена до  Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів Американської психіатричної асоціації (DSM-5) у 2013 році.

Головний висновок для батьків: якщо у вашої дитини з’являться якісь незвичайні ознаки або симптоми, які можуть вказувати на те, що у неї розлад аутистичного спектра, слід звернутися до професіонала. Це може забезпечити точну та швидку діагностику. Чим раніше дітям буде поставлено діагноз, тим раніше вони зможуть розпочати ефективне лікування, яке допоможе ефективніше блокувати прояви хвороби.

Американські вчені виявили, що гормон окситоцин в аутистів підвищує соціальний інтелект. Можливо, це один із медикаментозних способів для кращого усвідомлення своїх емоцій, а значить поліпшення якості соціальної взаємодії.

Діагноз ”Аспергера” не є вироком для ув’язнення у своєму внутрішньому світі. Тут кожен має знайти свій власний шлях. Можна розвивати екстравертивність, вивчаючи інших людей, і моделювати свою поведінку. Робота над подоланням соціальних дисфункцій синдрому Аспергера має принести позитивні результати.