Симптоми та лікування трихомоніазу

06/09/22

  1. Як передається трихомонада?
  2. Які симптоми трихомоніазу?
  3. Ускладнення трихомоніазу
  4. Лікування трихомоніазу
  5. Діагностика трихомонади

Лікування трихомоніазу у чоловіків

Урогенітальний трихомоніаз – це хвороба, що передається статевим шляхом. Частіше вона має стертий перебіг, але може негативно впливати на репродуктивну систему людини. Лікуванню підлягають навіть безсимптомні носії. Трихомоніаз ще називають трихомонадним уретритом.

Як передається трихомонада?

Трихомоніаз – найбільш поширена невірусна інфекція урогенітальної системи. Разом з кандидозом та бактеріальним вагінозом він входить у трійку хвороб, що найчастіше викликають появу урогенітальних симптомів.

Як передається трихомоніаз? Основний шлях передачі – статевий. Джерелом зараження виступають як чоловіки, так і жінки. Але треба знати, що саме у чоловіків в більшості випадків спостерігається носійство трихомонад – симптоми хвороби в них відсутні, але це не перешкоджає інфікуванню партнера.

Також існує побутово-контактний шлях зараження. Вважається, що трихомонади можуть потрапляти в організм при користуванні спільними рушниками, туалетними предметами, білизною. Але багато лікарів ставлять під сумнів можливість такого зараження. Якщо симптоми трихомоніазу виникають у дівчаток, це може свідчити про ранній початок сексуального життя чи насильство.

Які симптоми трихомоніазу?

Клінічна картина хвороби варіює від повної відсутності проявів до численних скарг. Інкубаційний період складає від двох днів до двох місяців.

 

Які симптоми трихомоніазу у чоловіків

 

Основні симптоми трихомоніазу у чоловіків:

  • болюче та ускладнене сечовипускання;
  • підвищена частота сечовипускань (найчастіше рано вранці);
  • виділення з уретри – вони можуть бути пінистими, гнійними.

Але така яскрава симптоматика зустрічається рідко. В більшості випадків трихомоніаз у чоловіків не викликає жодних скарг, вони навіть не здогадуються про свою хворобу. Нерідко патологія виявляється випадково при одночасному обстеженні з хворою партнеркою чи при профілактичному огляді.

Частіше трихомонадний уретрит протікає в легкій формі, і єдиним проявом є незначна кількість виділень під крайньою плоттю та легкий дискомфорт при сечовипусканні. В поодиноких випадках зустрічається виразкування слизової оболонки пеніса, запалення серединного шва. Дуже рідко чоловіки хворіють на простатит та епідидиміт, пов’язаний із цим збудником.

Перші симптоми трихомоніазу у жінок – це рясні пінисті жовті або зеленуваті виділення з піхви. Вони досить специфічні для трихомоніазу та дозволяють легко запідозрити хворобу, але виявляються лише у частини пацієнток. Відсутність вагінальних виділень не виключає інфекційну патологію. Часто захворювання протікає у формі носійства і проявляється симптомами лише під впливом якихось чинників, як-то зниження імунітету.

 

Лікування трихомоніазу у жінок

 

Інші симптоми трихомоніазу у жінок:

  • чутливість вульви та промежини;
  • набряк малих статевих губ;
  • пошкодження слизової оболонки вульви – невеликі ерозії чи виразки;
  • диспареунія (болючість при статевому акті);
  • болюче та ускладнене сечовипускання;
  • рибний запах вагінальних виділень.

Під час огляду гінеколог може помітити малиново-червоні плями у стінок піхви та поверхні шийки матки (цей симптом називають «полуничною шийкою»). Також до вагініту можуть приєднатися уретрит та цистит. Тоді печіння, різі та дискомфорт при сечовипусканні стають сильнішими. Жінці доводиться часто відвідувати туалет, з’являються болі внизу живота. Симптоми трихомоніазу можуть стихати та посилюватися, нерідко вони стають більш вираженими перед місячними.

Без лікування трихомоніаз через два місяці після зараження переходить в хронічну форму з мінімальними проявами (дискомфорт при сечовипусканні, статеві розлади) або в носійство збудників.

Ускладнення трихомоніазу

 

Урогенітальний трихомоніаз це

 

Існують дані, що трихомоніаз полегшує інфікування ВІЛ. Також типовим є наявність коінфекції – наприклад, супутнього зараження гонококами, хламідіями. Таким чином трихомонади підвищують ризик зараження різними інфекціями як самої людини, так і її партнерів.

Хронічна форма хвороби впливає на функціонування репродуктивної сфери. Основні ускладнення трихомоніазу:

  • Патологія вагітності. Збудник урогенітального трихомоніазу підвищує ризик передчасних пологів, мертвонародження.
  • Інфікування дитини при проходженні через статеві шляхи хворої матері.
  • Низька вага малюка після народження.
  • Сепсис у матері в післяпологовому періоді.
  • Безпліддя (чоловіче та жіноче).
  • Погіршує перебіг хронічних захворювань сечостатевої системи.
  • Підвищує ймовірність виникнення раку шийки матки при одночасному інфікуванні вірусом папіломи людини.
  • Сприяє формуванню фонових та передракових хвороб шийки матки (лейкоплакія, дисплазія тощо).

Враховуючи високу частоту безсимптомних форм хвороби, на трихомоніаз рекомендують регулярно обстежуватися таким людям:

  • жінкам, що планують вагітність;
  • статевим партнерам людей, в яких був виявлений збудник трихомоніазу;
  • пацієнтам, що ведуть активне сексуальне життя з частою зміною партнерів.

Своєчасна діагностика дозволяє уникнути ускладнень хвороби через пізній початок терапії. Самолікування трихомоніазу дуже небезпечне, оскільки патологія при цьому часто переходить в стерту або атипову форму, і людина продовжує заражати інших, думаючи, що остаточно вилікувалась. Крім того, хвороба при стертому перебігу важче піддається антибактеріальному лікуванню.

Лікування трихомоніазу

 

Трихомоніаз симптоми у жінок

 

Трихомонади чутливі до препаратів з групи нітроімідазолу. Це наступні препарати:

  • метронідазол;
  • тинідазол;
  • орнідазол.

Існують різні підходи до лікування трихомонади:

  • Однократне приймання високої дози нітроімідазольного препарату.
  • Тривале приймання ліків в меншому дозуванні.

Лікарі та пацієнти віддають перевагу однократному прийому. Це забезпечує одужання у 90% хворих, і сам метод терапії простіший. Але через використання високих доз протимікробних ліків збільшується й ризик побічних ефектів. У жінок найчастіше виникає кандидоз вульви.

Раніше широко використовували інтравагінальну терапію (свічки), але позитивний результат виявлявся лише у половини жінок, що є дуже низьким показником.

Лікування трихомоніазу у чоловіків зазвичай включає більш тривалий курс прийому метронідазолу чи тинідазолу – 5-7 днів, оскільки ефективність схем з однократним прийомом серед них вивчена недостатньо.

Повторне лікування трихомоніазу у жінок (при виявленні збудників після першого курсу терапії) включає:

  • Виключення похибок (через пропускання дози, блювоту тощо).
  • Стандартну тижневу терапію у відповідному дозуванні.
  • При неефективності другого курсу – приймання метронідазолу чи тинідазолу у високому дозуванні курсом.

Лікування трихомоніазу під час вагітності проводять з обережністю, оскільки наразі невідомо, чи може це мати якісь небажані наслідки для розвитку плоду. Призначають лише метронідазол, за можливості – з другого триместру, тому що в перші три місяці організм дитини найуразливіший до дії медикаментів. Тінідазол та орнідазол не використовують через їхній можливий негативний вплив на розвиток дитини.

Для лікування трихомоніазу у вагітних найбільш безпечною є схема однократного приймання метронідазолу. Якщо хвороба виявляється під час грудного вигодовування, лікарі рекомендують відкласти його на добу після того, як жінка прийме таблетку.

Лікування трихомоніазу у дітей проводиться тими ж препаратами, але у відповідному дозуванні. Лікарі використовують педіатричні схеми.

Важливо знати, що терапія нітроімідазолами абсолютно несумісна з алкоголем через високий ризик антабусного ефекту. Таке поєднання може викликати значне погіршення стану здоров’я, блювання, гострі психотичні епізоди, розлади свідомості.

Діагностика трихомонади

 

Діагностика трихомонада

 

За наявності виражених симптомів трихомоніаз у жінок досить легко запідозрити. Але обстеження треба проводити всім пацієнткам, що виказують скарги на вульвіт (печіння, свербіж, почервоніння) та виділення з піхви або у яких ознаки запального процесу в статевих органах виявлені під час огляду.

Безсимптомних чоловіків рутинно на трихомоніаз не тестують. Обстеженню підлягають наступні пацієнти:

  • при виявленні хвороби у сексуального партнера;
  • при постійно рецидивуючому уретриті.

Для проведення обстеження використовують мазок з піхви, сечу, уретральні виділення. Основні діагностичні методи:

  • мікроскопія мазка;
  • швидкі тести на трихомоніаз;
  • бактеріальний посів біологічного матеріалу;
  • молекулярно-біологічне виявлення (ПЛР).

При виявленні трихомоніазу обстеження обох партнерів є обов’язковим. Також важливо одночасно перевіряти наявність гонококів та інших збудників статевих хвороб через значну поширеність коінфекції. Під час лікування треба використовувати бар’єрні методи контрацепції.

Діагностика трихомоніазу: основні методи

 

Трихомоніаз симптоми у чоловіків

 

За допомогою мікроскопії трихомонад легко виявити у звичайному мазку, оскільки вони рухаються за допомогою джгутиків. Але це треба робити протягом 10 хвилин після взяття біоматеріалу, бо потім вони швидко втрачають рухомість і відрізнити їх від інших клітин вже важко. Чутливість метода залежить від кваліфікації лаборанта.

Оскільки швидка мікроскопія недоступна в більшості медичних центрів, для діагностики трихомоніазу використовують мікроскопічне дослідження забарвленого зразка. Чутливість та специфічність методу не перевищує 60%. При високому ризику хвороби та наявності симптомів лише мікроскопії достатньо для початку лікування. В інших випадках діагноз підтверджують культуральним методом чи ПЛР. При підозрі на хронічний трихомоніаз або носійство, мікроскопію забарвленого мазка не використовують через її суб’єктивізм та високу ймовірність помилки.

Швидкі тести мають певні переваги в порівнянні з мікроскопією мазку. Вони дозволяють отримати результат вже через 30 хвилин, а чутливість і специфічність методу досить високі (80-94% та 95% і більше відповідно). В деяких випадках можливі хибнопозитивні результати, тому у пацієнтів з низьким ризиком трихомоніазу краще використовувати інші методи діагностики.

Культуральний метод – це дослідження зразка виділень чи сечі протягом 5 днів, поки культура зростає. Він допомагає діагностувати хронічні форми, носійство та трихомоніаз у чоловіків. Через високу чутливість раніше саме культуральний метод називали золотим стандартом діагностики хвороби, але згодом його витіснило молекулярне тестування.

ПЛР дозволяє виявити ДНК трихомонади у вагінальних, уретральних виділеннях або зразках сечі з чутливістю 88-97% у чоловіків та жінок. Специфічність методу наближається до 99%.

Золотим стандартом діагностики трихомоніазу наразі вважають молекулярний тест ампліфікації нуклеїнових кислот (NAATs), що є найбільш чутливим.

.cu-blog article{ display: flex; flex-direction: column; justify-content: end; }