Панкреатит – це запалення підшлункової залози з порушенням її функції. Хвороба може протікати в гострій чи хронічній формі з різними симптомами. Без лікування розвиваються ускладнення, при гострому панкреатиті іноді наступає смерть хворої людини внаслідок некрозу підшлункової залози.
Підшлункова залоза відіграє важливу роль у перетравлюванні їжі. Вона секретує значну кількість спеціальних речовин, які забезпечують цей процес. До них відносять:
бікарбонати;
травні ферменти (амілаза, ліпаза, еластаза, химотрипсин).
Участь у травному процесі – це екзокринна функція підшлункової залози, але існує ще й ендокринна. В підшлунковій залозі знаходяться спеціальні клітини, що секретують інсулін. Саме завдяки цьому, організм може метаболізувати глюкозу та забезпечувати тканини необхідними речовинами. Якщо робота клітин порушується, у людини розвивається цукровий діабет.
При запаленні підшлункової залози страждають і екзокринна, і ендокринна функції. Для гострого панкреатиту характерна яскрава клінічна симптоматика через виражений запальний процес, а при хронічній формі на перший план виступають саме порушення роботи органу. Симптоми прогресують повільно, поступово і спочатку не надто турбують пацієнтів. При загостренні хвороби хронічний панкреатит за своїми проявами нагадує гострий.
Причини панкреатиту
Існують різноманітні причини розвитку панкреатиту. Якщо їх усунути, ефективність лікування панкреатиту істотно підвищується.
В основі гострого панкреатиту лежить активація секретуючих клітин підшлункової залози. Вони починають надмірно виробляти травні ферменти, що призводить до аутолізу – переварювання підшлунковою залозою самої себе. Пошкодження тканин активує цитокінову систему, і через це залоза запалюється, набрякає і надалі починається відмирання її клітин. Активовані ферменти та цитокіни можуть потрапляти в черевну порожнину, викликати хімічний опік очеревини та накопичення в ній запальної рідини.
При хронічному панкреатиті через тривалий запальний процес паренхіма підшлункової залози поступово заміщується фіброзною тканиною, а протоки звужуються. Це призводить до порушень функції підшлункової залози.
Причини гострого панкреатиту
Не завжди вдається встановити точну причину хвороби, але в більшості випадків провокувальні фактори відомі. Основні причини гострого панкреатиту:
Зловживання алкоголем. Це часта причина панкреатиту у чоловіків молодого та середнього віку.
Ятрогенний гострий панкреатит (спричинений лікарським втручанням). Це ускладнення після ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ), зустрічається у 5% випадків.
На частку алкогольного панкреатиту припадає близько 30% всіх випадків. Хвороба здебільшого протікає важко, з розвитком ускладнень. Ризик патології не залежить від тривалості алкоголізму, гострий панкреатит може розвинутися навіть при короткочасному вживанні великої кількості спиртних напоїв. Якщо ж випивати помалу, але постійно, розвивається хронічний панкреатит.
Камені в жовчному міхурі є причиною гострого панкреатиту приблизно в 40% випадків. Розвиток цього ускладнення пов’язують з підвищеним внутрішньопротоковим тиском через непрохідність, спричинену жовчним каменем чи набряком.
Через протокову гіпертензію активуються травні ферменти, крім того, на секретуючі клітини підшлункової залози впливають жовчні кислоти. Все це призводить до появи типових симптомів. Гострий панкреатит може виникати навіть під час вагітності, найчастіше це відбувається в третьому триместрі.
Причиною панкреатиту може стати аутосомно-домінантна мутація гена катіонічного трипсиногена, при ній чітко простежується сімейний характер хвороби. Інші мутації помітити складніше. Також існує спадкова схильність до кістозного фіброзу – хвороби, що проявляється саме рецидивами гострого і хронічного панкреатитів.
Причини хронічного панкреатиту
Хронічна форма хвороби зустрічається частіше за гостру, вона пов’язана з впливом різноманітних чинників. Поширені причини хронічного панкреатиту:
Типовим симптомом гострого панкреатиту є біль. Він може бути в епігастрії (нижче грудини) або лівому підребер’ї. Часто хворі скаржаться на дуже сильний оперізувальний біль. При появі такого симптому лікарі підозрюють в першу чергу саме гострий панкреатит.
Особливістю болю є його постійний характер, він не зникає самостійно, а тільки посилюється – наприклад, в положенні лежачи чи після приймання їжі (особливо, жирної, гострої, смаженої) та алкоголю.
Також пацієнтів турбують такі симптоми панкреатиту:
нудота;
блювання, яке не приносить полегшення, містить жовч, нерідко невгамовне;
пожовтіння склер, може бути легка жовтяниця шкіри.
При гострому панкреатиті клінічні прояви можуть швидко наростати, а стан прогресивно погіршуватись.
При хронічній формі пацієнтів спочатку майже нічого не турбує. Потім з’являються наступні симптоми:
Біль – у лівому підребер’ї або оперізувальний, він може бути постійним чи нападоподібним. Іноді біль віддає в ділянку серця, і таких хворих починають лікувати від стенокардії.
У дітей, як і у дорослих, панкреатит може протікати в гострій та хронічній формі. Він зустрічається у 5-20% випадків шлунково-кишкових патологій. Може бути пов’язаний з тривалою стимуляцією підшлункової залози жирною та смаженою їжею.
Симптоми, як правило, не дуже виражені, особливо у малюків. Тяжкий перебіг з некрозом підшлункової залози зустрічається дуже рідко. Типові симптоми гострого панкреатиту у дітей:
нудота, часте блювання;
сильний оперізувальний біль в животі;
відмова від їжі;
метеоризм;
підвищення температури тіла;
легка жовтяниця.
При хронічному панкреатиті дитина скаржиться на постійні чи періодичні тупі, скимні болі в епігастрії. Вони можуть посилюватися після їжі, фізичної активності або стресу. Такі напади тривають кілька годин, іноді – кілька днів. Крім того, діти погано їдять, страждають від печії, закрепів і проносів, втрачають вагу.
Діагностика панкреатиту
При підозрі на панкреатит визначають рівні сироваткових маркерів (амілаза, ліпаза) та виконують УЗД чи КТ підшлункової залози.
Діагноз гострий панкреатит вважається вірогідним при наявності хоча б двох критеріїв з трьох:
типовий біль в животі;
рівень амілази та/чи ліпази підвищений більш ніж втричі;
характерні ознаки патологічного процесу в підшлунковій залозі при УЗД чи КТ.
Оскільки інші хвороби (перфоративна виразка шлунку, мезентеріальний інфаркт) можуть давати схожу симптоматику, лікарі призначають додаткові обстеження:
Діагностувати своєчасно хронічний панкреатит складніше, ніж гострий, через стерті симптоми. Найпростішим методом є визначення фекальної еластази 1. Для оцінки стану панкреатичної протоки та каменів підшлункової залози та жовчного міхура спочатку виконують УЗД, надалі призначають КТ чи МРТ.
Крім того, перевіряють рівень глюкози крові, за необхідності – глікований гемоглобін для виключення цукрового діабету. Лікарі також рекомендують аналіз на антиген СА 19-9, він проводиться для диференціальної діагностики панкреатиту з карциномою (раком) підшлункової залози.
Біохімічне дослідження крові (печінкові проби) буде корисним при супутній непрохідності жовчних шляхів. При цій патології в аналізі значно підвищуються рівні білірубіну та лужної фосфатази.
Загострення хронічного панкреатиту можна виявити за допомогою підвищеного вмісту амілази крові/сечі, трипсиногену-2 сечі, лейкоцитозу крові, високого С-реактивного білка (СРБ).
Ускладнення панкреатиту
Хоча хвороба може тривалий час протікати непомітно, навіть при хронічній формі розвиваються ускладнення. При гострому панкреатиті без своєчасного лікування вони іноді призводять до смерті людини.
Поширені ускладнення панкреатиту:
Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, порушення процесів травлення, стеаторея (надлишок жиру в калі).
Цукровий діабет.
Фіброз та кальциноз залози.
Формування кіст підшлункової залози, їхнє нагноєння.
Некроз підшлункової залози при гострому панкреатиті.
Інфільтрати з утворенням флегмон заочеревинного простору.
Перитоніт.
Поліорганна недостатність. При залученні до процесу трьох чи більше систем, ризик летальності складає 85 відсотків.
Лікування панкреатиту у дорослих
Лікування гострого панкреатиту відрізняється від хронічного. При надмірній активності протеолітичних ферментів ризик пошкодження тканин дуже високий. Тому навіть легкі форми хвороби потребують спостереження в стаціонарі.
Принципи лікування панкреатиту у дорослих:
рання інтенсивна регідратація (насичення рідиною) розчинами глюкози та натрію хлориду через ймовірність зневоднення;
адекватне знеболення;
використання назогастрального зонду при паралічі кишечника з блюванням;
за показаннями – антибактеріальні препарати.
При гострому панкреатиті дуже важливо щодня перевіряти рівні СРБ та глюкози, кальцію, натрію, калію, повторювати загальний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів.
При болях в животі та стеатореї обмежують вживання тваринних та рослинних жирів, клітковини. При значному зниженні функції підшлункової залози призначають ферментні препарати (креон, мезим), але на больовий синдром вони майже не впливають.
Загострення панкреатиту раніше лікували за принципом «холод, голод та спокій». Ці рекомендації актуальні навіть тепер, але замість холоду на живіт використовують знеболювальні препарати або спазмолітики за потреби. Як і при гострій формі, важлива адекватна регідратація хворого.
При частих повтореннях больових нападів, утворенні псевдокіст, хворому проводять операцію – ендоскопічну або відкриту.
Лікування панкреатиту у дітей
Функціональний спокій підшлункової залози – так звана «харчова пауза».
Ліжковий режим.
Внутрішньовенна регідратація, рясне пиття.
Знеболювальні ліки, спазмолітики.
Ферментні препарати при хронічному панкреатиті та, навпаки, інгібітори протеаз – при гострому.
Антисекреторні засоби (нольпаза, проксіум).
Після усунення гострих проявів дітям рекомендують дієту, яка не буде активно стимулювати підшлункову залозу. Вона включає:
Запечені страви.
Каші.
Відварне нежирне м’ясо.
Супи на воді.
З обережністю – овочі та фрукти.
Кисломолочні продукти.
При деструктивних ускладненнях гострого панкреатиту, як і дорослим пацієнтам, дітям проводять операцію.
Прогноз при хронічному панкреатиті сприятливий за умови лікування, при гострому – залежить від тяжкості процесу.
