Гепатит С – це інфекційне вірусне захворювання, що може протікати в гострій чи хронічній формі. Його складно діагностувати своєчасно через стерті, неспецифічні симптоми. Без тривалого лікування часто призводить до цирозу або раку печінки.
Причини виникнення гепатиту С
Причиною хвороби є потрапляння вірусу до організму людини. Важливо знати, як передається гепатит С, оскільки це допоможе запобігти важкій хворобі. Джерело інфікування – хвора людина або вірусоносій. Основні шляхи передачі:
Контакт з кров’ю – нестерильний медичний або немедичний (манікюр, голки для татуювання) інструментарій.
Статевий шлях (ймовірність зараження низька, особливо при невеликому вірусному навантаженні).
Перинатальне інфікування (від матері – плоду).
Найчастіше вірусним гепатитом С заражаються наркомани при використанні одних і тих же голок, але інфікування під час пірсингу або нанесення татуювання трапляється теж нерідко. Вважається, що близько у 50% споживачів ін’єкційних наркотиків при обстеженні виявляється гепатит С, часто з супутнім ВІЛ.
Передача хвороби при переливанні крові останнім часом майже не трапляється, оскільки донорів обов’язково перевіряють на наявність вірусних гепатитів. Після здачі крові її відправляють на 6-місячний карантин. Якщо за цей час у донора виявиться вірусний гепатит, біологічний матеріал утилізують.
При статевому акті ризик інфікування близько 1,5% при довготривалих стосунках, такі партнери не повинні обов’язково використовувати бар’єрну контрацепцію. При частій зміні партнерів або при гомосексуальних контактах ймовірність зараження зростає.
Ризик передачі вірусного гепатиту С при вагітності від матері до дитини складає 2%, за іншими даними (4-7%). Також лікарям відомі випадки інфікування без якихось факторів ризику.
Інкубаційний період гепатиту С складає від 15 до 160 днів, найчастіше 50. Найбільш заразною людина стає тоді, коли РНК вірусу виявляється в крові.
Симптоми гепатиту С
Виділяють 2 форми хвороби – гострий і хронічний гепатит С. Їхні прояви відрізняються. Треба знати, що цій патології взагалі притаманна невиражена, стерта клінічна картина, на відміну від інших гепатитів (наприклад, гепатиту А).
Основні симптоми вірусного гепатиту С:
слабкість, в’ялість, апатія;
знижений апетит;
нудота;
швидке насичення їжею;
тяжкість в правому підребер’ї, дискомфортні відчуття;
диспепсія (порушення травлення).
В більшості випадків вірусний гепатит С протікає без жовтяниці, лише у незначної кількості хворих шкіра жовтіє. Температура зазвичай залишається нормальною, а якщо й підіймається, то до субфебрильних показників. Симптоми інтоксикації (виражений головний біль, ломота, блювання), як правило, відсутні.
За цими проявами запідозрити саме гепатит С надзвичайно важко, саме тому діагноз практично завжди встановлюється випадково – перед оперативним втручанням, при донорстві, дообстеженні з приводу підвищених печінкових проб. Та й самі хворі часто не звертають увагу на порушення самопочуття чи пов’язують його з іншими хворобами.
Приблизно в 1% випадків зустрічається важкий (фульмінантний) перебіг гепатиту С. У таких пацієнтів швидко наростають зміни з боку системи крові, розвиваються неврити, прогресує печінкова недостатність. Смерть, як правило, наступає ще до того, як в крові починають вироблятися антитіла до вірусу.
Хронічний гепатит С
Хронічною хвороба вважається, якщо триває понад 6 місяців. Гострий гепатит С закінчується одужанням приблизно у 15% хворих, у інших він переходить саме в хронічну форму, а потім в цироз чи гепатоцелюлярну карциному (рак печінки).
Симптоми гепатиту С виражені ще менше, ніж при гострій формі. Хворі скаржаться на відсутність апетиту, здуття, дискомфорт у верхніх відділах живота – більше справа, втомлюваність.
Нерідко перші симптоми хронічного гепатиту С є вже ознаками цирозу. До них відносять:
збільшення селезінки;
почервоніння долонь;
судинні утворення у вигляді зірочок (зірчасті гемангіоми).
накопичення рідини в животі (асцит);
енцефалопатія;
на пізніх стадіях цирозу – блювання кров’ю через розширені вени стравоходу.
Інколи хронічний гепатит С пов’язаний з іншими хворобами. Найчастіше це:
При виявленні у хворих таких патологій їм рекомендують здати кров на маркери вірусних гепатитів.
Гепатит С у дітей
Діти також хворіють на вірусний гепатит С. Заражаються вони в наступних випадках:
оперативне втручання;
стоматологічне лікування;
гемодіаліз;
переливання крові;
трансплантація органів;
передача від матері плоду;
пірсинг, татуювання, манікюр чи педикюр;
вживання ін’єкційних наркотиків;
статеві акти з хворим партнером або вірусоносієм.
Гострий гепатит С у дітей може протікати типово – з жовтяницею, підвищенням температури, збільшенням печінки та симптомами інтоксикації (головний біль, нудота, блювання). Але такий перебіг зустрічається лише у 15-20% дітей.
Зрідка в дитячому віці лікарі спостерігають тяжку форму гепатиту – зі швидким, блискавичним розвитком та високою летальністю. Але у більшості хвороба має атипові, неспецифічні прояви:
млявість дитини;
втомлюваність;
астенічний синдром;
відмову від їжі чи поганий апетит;
схуднення;
диспепсичні скарги (дискомфорт в животі, здуття).
Також батьки можуть помічати, що дитина почала скаржитися на болі в суглобах без видимих причин (травми, запалення), чи в неї постійно субфебрильна температура тіла.
Жовтяниця іноді проявляється лише незначним пожовтінням склер.
Діти рідко одужують самостійно, зазвичай хвороба переходить у хронічну форму. У дітей гепатит С часто розвивається як первинно-хронічний процес.
Через рік у 50% дітей при обстеженні можна виявити ознаки фіброзування печінки, через 5 років – у 80-85%. Гепатит С без лікування в будь-якому віці переходить в цироз або карциному.
Ускладнення гепатиту С
Гепатит С недарма називають «лагідним убивцею». Хоча прояви його не дуже турбують хворих, наслідки гепатиту С без лікування часто призводять до смерті. Основні ускладнення хвороби:
Протягом 10 років після зараження цироз діагностують у 10% пацієнтів з легким перебігом хвороби, у 40-45% – з середньоважким і у 100% важкохворих людей. Виділяють чинники, що провокують розвиток цирозу:
Рак печінки діагностують у 3-5% хворих через 20 років. Ризик значно зростає при наявному цирозі та зменшується при противірусному лікуванні.
Діагностика гепатиту С
Вірогідним методом підтвердження діагнозу є виявлення в крові РНК вірусу. Аналіз стає інформативним через 3 тижні після інфікування. Але бувають і хибнонегативні результати, тому іноді дослідження доводиться повторювати.
Через 4-10 тижнів організм починає виробляти антитіла до вірусу гепатиту С, вони також підтверджують, що людина зустрічалася з цією інфекцією.
Для оцінки функціонального стану печінки обов’язкового досліджують печінкові проби. Підвищені рівні ферментів АЛТ та АСТ свідчать про цитоліз (руйнування) печінкових клітин.
Для оцінки фіброзу печінки хворим проводять неінвазивне дослідження – еластографію, в складних випадках рекомендована біопсія печінки. Також всім пацієнтам з гепатитом С роблять УЗД печінки та інших органів черевної порожнини.
Лікування гепатиту С
У лікуванні гепатиту С важливі все методи. Пацієнтам рекомендують відмовитися від споживання алкоголю, паління, жирної їжі, смажених страв. Корисною є вакцинація проти інших вірусних гепатитів – А і В. При ожирінні хворим дуже важливо схуднути.
Але найбільше значення в лікуванні гепатиту С мають противірусні засоби. Вони сприяють виведенню вірусу з організму людини, запобігають розвитку цирозу та раку печінки. Зазвичай терапію починають з комбінації пегільованого інтерферону альфа та рибавірину.
Крім того, існують інші противірусні ліки, з 2014 року використовують 9 нових ефективних препаратів. Схеми підбирає лікар-гепатолог з урахуванням генотипу вірусу, супутніх хвороб, ефективності минулого лікування гепатиту С. Комбінуючи різні засоби, як правило, вдається досягти 95-100% ефективності в подоланні збудника.
Значним недоліком лікування гепатиту С є висока вартість, тому першочергово його потребують пацієнти зі значним пошкодженням печінки, викликаним хворобю. Сучасні противірусні ліки добре переносяться (на відміну від своїх попередників), рідко викликають побічні ефекти. При тяжкому цирозі хворим рекомендована пересадка печінки.
Профілактика гепатиту С
Основна профілактика гепатиту С в медичних закладах – суворе дотримання правил стерилізації багаторазового інструментарію. Це ж стосується і немедичних засобів – інструменти для манікюру, татуювання тощо.
Для людини найважливішим методом профілактики є відмова від вживання ін’єкційних наркотиків, оскільки саме це – найпоширеніший шлях зараження гепатитом С.
