Гастрит – це запалення стінок шлунку інфекційної чи неінфекційної природи. Хвороба частіше протікає в хронічній формі. Без лікування може призвести до виразки шлунку та суттєвого погіршення якості життя через неприємні симптоми.
Види гастриту
Існують різні класифікації гастриту – за перебігом, походженням, типом ураження, локалізацією патологічного процесу тощо.
Для практичного використання зручна класифікація за причинним фактором, оскільки це допомагає в підборі терапії. Виділяють наступні типи гастриту:
А – хронічний аутоімунний.
В – хелікобактерний.
С – хіміко-токсичний.
При комбінації провокативних чинників лікарі говорять про змішаний тип гастриту.
За перебігом патологія буває гострою та хронічною. На частку гострої форми припадає близько 20% випадків, у більшості пацієнтів хвороба протікає хронічно, з періодичними загостреннями.
Раніше часто використовували класифікацію з урахуванням кислотності шлункової секреції. Буває гастрит з підвищеною кислотністю, зниженою чи нормальною. Щоб визначити вид гастриту, треба провести pH-метрію.
Також існує класифікація за морфологічними змінами. Для цього виконують ендоскопічне обстеження шлунку – не дуже приємну, але надзвичайно інформативну процедуру. Визначення морфологічних змін свідчить про важкість хвороби та її ускладнення, без цього неможливо підібрати правильне лікування. Типи гастриту за морфологією:
Катаральний гастрит (дуже поширена, проста форма, часто безсимптомна).
Фібринозний гастрит – з запаленням через отруєння кислотами чи через інфекцію.
Ерозивний – з неглибокими ерозіями на слизовій, для цієї форми характерні яскраво виражені симптоми, як-то біль у шлунку.
Атрофічний – незворотний процес, при якому клітини слизової гинуть і втрачають здатність утворювати шлунковий сік і соляну кислоту.
Причини виникнення гастриту
Раніше гастрит пов’язували з неправильним харчуванням. Вважалося, що їжа всухом’ятку, без перших страв обов’язково зашкодить шлунку. Другою поширеною причиною вважали стрес.
Так, ці фактори порушують нормальне функціонування ШКТ, змінюють шлункову секрецію, що може негативно позначитися на стані слизової оболонки шлунку.
Але частіше вони викликають диспепсичні скарги, а не власне запалення, хоча можуть сприяти розвитку хвороби при комбінації чинників або тривалому впливу.
Також мають значення харчові звички людини. При різкому переході на іншу їжу в неї можуть з’явитись симптоми гастриту, хоча інші люди харчуються так усе життя і шлунок їх не турбує.
Значущим провокативним фактором виникнення гастриту є паління. Воно призводить до хронічного запального процесу, подразнює слизову оболонку шлунку. Крім того, нікотин викликає звуження судин і, як наслідок, ішемію тканин. Подразнювальна дія властива і спиртним напоям.
Основні причини гастриту:
Інфекція, а саме бактерія Helicobacter pylori. Її можна виявити у 80-90% хворих на хронічний гастрит.
Вплив хімічних речовин. Це можуть бути кислоти, луги, солі важких металів, але найчастіше гастрит виникає через побічну дію ліків – знеболювальних та протизапальних засобів (ібупрофен, диклофенак, аспірин). Вони призводять до появи ерозій. Також це явище спостерігається після вживання глюкокортикоїдів, деяких антибіотиків, кокаїну, алкоголю в значних дозах.
Аутоімунні реакції. Антитіла пошкоджують парієтальні клітини шлунку, внутрішній фактор Касла, що відповідають за нормальне засвоєння вітаміну В12. Аутоімунний гастрит в поєднанні з В12-дефіцитною анемією називають хворобою Аддісона-Бірмера. Також патологія нерідко асоційована з аутоімунним тиреоїдитом, аутоімунним полігландулярним синдромом І типу, ревматоїдним артритом.
Подразнюючий вплив жовчі при біліарному рефлюкс-гастриті. Це захворювання жовчовивідних шляхів, порушення моторики шлунку та кишківника, через яке жовч починає рухатися в іншому напрямку.
Симптоми гастриту
Прояви хвороби значною мірою залежать від її форми.
Основні симптоми гострого гастриту:
Болі в животі. Найчастіше вони локалізовані у верхньому відділі живота під грудиною, але боліти також може в правому чи лівому підребер’ї. Біль варіюється від незначного ниючого дискомфорту до інтенсивних (пекучих, різких) відчуттів.
Нудота і блювання.
Відрижка.
Зміни апетиту, частіше погіршення. Хвора людина часто перестає їсти через страх появу болю.
Можлива часта дефекація.
Також при гострому гастриті може порушуватися загальний стан – з’являється слабкість, запаморочення. При виникненні кровотечі (при ерозивному гастриті) хворі скаржаться на появу чорного, дьогтеподібного проносу або блювання «кавовою гущею».
Для гастриту з підвищеною кислотністю або супутньою ерозією чи виразкою шлунку характерні «голодні» болі. Вони виникають натщесерце або вночі, стан хворого поліпшується після приймання їжі.
Хронічний гастрит може тривалий час протікати безсимптомно чи з незначними проявами.
Симптоми хронічного гастриту:
Відрижки (повітрям чи кислим, іноді шлунковим вмістом).
Відчуття переповнення шлунку, тяжкості після їди.
Нудоту.
Біль в епігастрії, який зазвичай з’являється при неправильному харчуванні.
Зміни стільця.
Неприємний присмак у роті, галітоз (неприємний запах з ротової порожнини).
Не завжди прояви гастриту корелюють з кислотністю. Печія часто виникає при нормальній секреції шлункової кислоти, але слабкому сфінктері – м’язу, що відокремлює стравохід від шлунку. За цих умов при переїданні і нахилах вперед навіть незначна кількість шлункового соку потраплятиме в стравохід і викликає печію.
Також відрижку повітрям, тяжкість після їжі раніше пов’язували зі зниженою кислотністю. Але ці симптоми часто виникають при порушенні моторики шлунково-кишкового тракту, а не через гастрит.
При аутоімунному гастриті першим проявом можуть стати ознаки В12-дефіцитної анемії – зміни в загальному аналізі крові, слабкість, печіння язика. А хвороба шлунку виявляється вже при додатковому обстеженні – фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС).
При біліарному рефлюксі хворі будуть скаржитися на гіркоту в роті, появу жовтого нальоту на язику.
Гастрит у дітей
Як і у дорослих, гастрит у дітей буває гострим та хронічним. Але частіше у них зустрічається функціональна диспепсія, яку помилково вважають гастритом. Диспепсія також проявляється болями в животі (інколи дуже сильними), нудотою, відрижками, але при цьому органічного захворювання шлунку немає. Пов’язана вона з віковими особливостями дитини, етапами розвитку травної системи. Зазвичай нормалізація раціону та харчових звичок швидко призводить до поліпшення стану. Диспепсія рідко потребує тривалого чи багатокомпонентного лікування.
Справжній гастрит у дітей пов’язаний з тими ж провокативними факторами, що й у дорослих. Хронічна форма зазвичай викликана присутністю у шлунку бактерій хелікобактер пілорі.
Гострий гастрит може виникнути при харчовій токсикоінфекції, надмірному вживанні протизапальних та знеболювальних засобів, при супутній патології органів травлення. Також при появі характерних симптомів гастриту у дітей слід обов’язково виключати зараження глистами та паразитами.
Прояви вторинного гастриту у дітей можуть виникати на фоні тяжкого перебігу інфекційних хвороб, при складних опіках, радіаційному опроміненні, гострій нирковій недостатності. Пошкодження слизової оболонки при цьому відбувається гематогенним шляхом (розповсюдження токсинів та збудників через кров).
Основні симптоми гастриту у дітей:
Болі в животі (часто невизначеної локалізації чи в епігастрії).
Нудота.
Поганий апетит.
Відрижки кислим чи повітрям.
Слабкість.
Низька вага.
Іноді запаморочення.
Ускладнення гастриту
Поширені ускладнення гастриту – це формування ерозій, а згодом і виразки шлунку. Вона може призводити до кровотечі чи перфорації з розвитком перитоніту. Це ускладнення, що погрожують життю, без швидкої медичної допомоги у людини розвивається геморагічний чи септичний шок і наступає смерть. Крім того, виразка проявляється симптомами, що важко переноситься хворими – болями в животі, нудотою, блюванням.
При флегмонозному гастриті шлунок може деформуватися через рубці, інколи утворюються нориці. При аутоімунному пошкодженні у хворих розвивається мегалобластна (В12-дефіцитна) анемія, що негативно впливає на стан всього організму.
Атрофічний гастрит зазвичай супроводжується порушенням всмоктування поживних речовин. При тривалому перебігу хвороби пацієнти виснажуються, відмічають м’язову слабкість (через дистрофію м’язів), в них з’являються набряки, пов’язані з дефіцитом білків (гіпопротеїнемічні). Також атрофічний гастрит підвищує ризик виникнення раку шлунку в майбутньому.
Діагностика гастриту
Хворобу досить легко виявити по скаргах. Основний метод підтвердження – ФЕГДС, тобто гастроскопія, відома як ковтання шланга. Але для неї повинні бути значущі показання, оскільки процедура багатьма хворими переноситься важко. Частина пацієнтів взагалі відмовляється від ендоскопічного обстеження через виражений блювотний рефлекс. Таким хворим можна рекомендувати ФЕГДС під час медикаментозного сну (внутрішньовенний наркоз короткої дії).
При ФЕГДС лікар-ендоскопіст обов’язково вимірює рН шлункового соку (кислотність), проводить біопсію підозрілих ділянок та робить тест на хелікобактер. Треба знати, що визначити наявність бактерій можна і неінвазивними методами, зазвичай ці методи використовують для контролю якості лікування.
Іноді лікарі проводять рентгенографію шлунку з контрастом (барієм). Це потрібно для оцінки евакуаторної здатності шлунку, виявлення стенозів, пухлин, інших змін чи при неможливості виконати ФЕГДС.
Ще один метод обстеження – добова внутрішньошлункова pH-метрія. Вона потрібна для визначення секреторної спроможності шлунку та оцінки ефективності антисекреторної терапії.
При підозрі на біліарний рефлюкс необхідне обстеження печінки та жовчного міхура, жовчовивідних шляхів. Також лікар призначає загальний аналіз крові та печінкові проби.
Лікування гастриту
Лікування гастриту залежить від причини хвороби. Оскільки найчастіше це інфікування хелікобактер пілорі, то для лікування використовують антибіотики. Існують різні схеми терапії, що включають три або чотири препарати. Лікування триває 7-14 днів.
Використовують наступні антибактеріальні препарати:
амоксицилін;
кларитроміцин;
метронідазол.
Терапія обов’язково доповнюється антисекреторним препаратом, оскільки це сприяє ефективнішому знищенню бактерій. Для пригнічення секреції кислоти призначають омез, нольпазу, проксіум чи нексіум.
Останнім часом зросла резистентність хелікобактер до основних антибіотиків, тому лікування може виявитися неефективним. Через 4-6 тижнів обов’язково проводять контроль терапії. Для цього використовують дихальний тест чи виявлення антигенів хелікобактера в калі. Якщо результати аналізів підтверджують наявність бактерій, лікування повторюють, але за іншою схемою
Якщо при ФЕГДС виявляють ерозивний гастрит, до антибактеріального лікування додають препарати вісмуту (де-нол), які сприяють швидкому загоєнню слизової оболонки.
Коли гастрит супроводжується надмірною секрецією кислоти, на тривалий час (від кількох тижнів до місяця і більше) призначають антисекреторні ліки. При низькій кислотності основою лікування є пепсиновмістні засоби, фітопрепарати (сік подорожника). При порушенні моторики шлунку ефективні прокінетики – домрід, мотиліум, домперідон.
Для лікування аутоімунного ураження шлунку проводять гормональну терапію кортикостероїдами. Це допомагає знизити активність запального процесу.
При гострому хімічному гастриті може знадобитися промивання шлунку, приймання сорбентів та антидотів, інфузійна терапія. Таке лікування зазвичай проводять в стаціонарі. В більшості випадків прогноз для цієї хвороби сприятливий у дорослих та дітей.
