Що таке лейкоплакія та як її лікувати

26/08/22

  1. Що таке лейкоплакія?
  2. Причини лейкоплакії
  3. Види лейкоплакії
  4. Симптоми при лейкоплакії
  5. Лейкоплакія порожнини рота
  6. Лейкоплакія шийки матки
  7. Лейкоплакія вульви
  8. Симптоми лейкоплакії сечового міхура
  9. Ускладнення лейкоплакії
  10. Діагностика лейкоплакії
  11. Лікування лейкоплакії

Що таке лейкоплакія

Що таке лейкоплакія?

Лейкоплакія – це хвороба слизових оболонок, ороговіння багатошарового плоского епітелію. Патологія вражає порожнину рота, сечостатеву систему, періанальну ділянку. Деякі форми лейкоплакії здатні трансформуватися в рак.

Причини лейкоплакії

Механізм формування лейкоплакії – це надмірне ороговіння епітелію, дискератоз. Але що саме запускає цей патологічний процес – наразі невідомо. Виділяють наступні провокуючі фактори:

  • Вплив професіональних шкідливостей (кам’яновугільна смола, залишки від перегонки різних видів дьогтю тощо).
  • Металеві протези в ротовій порожнині й утворені через них гальванічні токи.
  • Механічна травматизація слизових оболонок протезами.
  • Термічна дія цигарок.
  • Вплив нікотину.
  • Хронічне травмування слизової рота мундштуком люльки.
  • Подразнення губ, ротоглотки та гортані хімічними речовинами тютюнового диму.
  • Діатермокоагуляція шийки матки у жінок в минулому.
  • Хронічні запальні процеси.
  • Генетична схильність (ризик виникнення лейкоплакії підвищений у пацієнтів зі спадковими дискератозами).
  • Дефіцит вітаміну А та вітаміну Е.
  • ВІЛ.
  • Інфікування вірусом папіломи людини (типи 16 і 18), вірусом Епштейна-Барр.
  • Цукровий діабет.
  • Залізодефіцитна анемія.
  • Розлади гормонального обміну.
  • Інволютивні процеси (на їхньому фоні часто виникає лейкоплакія слизової оболонки статевих органів).
  • Хвороби шлунково-кишкового тракту.

Види лейкоплакії

 

Як лікувати лейкоплакію сечового міхура

 

Клінічна картина та зміни слизових при лейкоплакії різноманітні. Лікарі-дерматологи виділяють наступні її форми:

  • м’яка;
  • початкова;
  • плоска;
  • підвищена;
  • бородавчаста;
  • ерозивна;
  • виразкова.

Важливо знати, що кожна наступна форма – це результат прогресування попередньої. Найбільш небезпечною є виразкова лейкоплакія, оскільки саме вона може переродитися в злоякісну пухлину.

Сусідні форми дискератозу (наприклад, м’яка, початкова і плоска) складно відрізнити, тому для практичної зручності лікарі користуються спрощеною класифікацію лейкоплакій, в якій виділяють лише три форми:

  • плоска;
  • верукозна (бородавчаста);
  • виразкова.

Окремо виділяють хворобу, що виникає через токсичний вплив нікотину у курців. Її називають «лейкоплакія Таппейнера». Вона зникає після відмови від паління.

Симптоми при лейкоплакії

На початкових стадіях осередки лейкоплакії майже непомітні. На ділянці слизової оболонки виникає невелике запалення. Поверхня стає дещо шорсткою й сухою, без болю.

Згодом вона змінює колір. Характерна ознака лейкоплакії – білий чи сіруватий колір утворення. Здається, що ділянка слизової вкрита нальотом, але він не знімається шпателем. На цьому етапі лейкоплакія плоска.

Через деякий час патологічне вогнище ущільнюється, стає більш шорстким, на його поверхні формуються бородавчасті розростання висотою до 3 мм. Потім пошкоджені ділянки слизових тріскаються з утворенням ерозій та виразок. Хворі скаржаться на появу больових відчуттів, сухості.

Лейкоплакія порожнини рота

 

Лейкоплакія язика лікування

 

Це найбільш поширена форма лейкоплакії, захворюваність зростає з віком. Після 50 років патологію виявляють приблизно у 1% населення. Чоловіки хворіють удвічі частіше за жінок.

Зазвичай хвороба протікає малосимптомно, стерто, прогресує повільно, але може трансформуватися в рак. Найбільш небезпечною в цьому відношенні є лейкоплакія язика.

Основні симптоми лейкоплакії язика:

  • Поява білих або сірих бляшок.
  • Відчуття сухості, стягнутості ротової порожнини.
  • Печіння, особливо під час їжі.
  • Інколи болючість (при тріщинах, ерозіях, виразкуванні).

Бляшки в середньому мають діаметр 2-4 см, їхня кількість варіює. Вони розташовані на яснах, піднебінні, слизовій оболонці щік, спайках губ, зазвичай не дуже височіють над поверхнею.

Верукозні та виразкові осередки щільні та шорсткі, мають нерівні контури, інколи гострі краї. Їхня поверхня неоднорідна.

Також існує особлива форма – волосиста лейкоплакія. При ній по боках язика утворюються осередки, схожі на білі нитки. Найчастіше вона виникає у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Лейкоплакія стравоходу може проявлятися дискомфортними відчуттями за грудиною, кашлем, печією, порушенням ковтання. Така форма розвивається у курців та людей, що зловживають алкоголем.

Лейкоплакія шийки матки

Лейкоплакія шийки матки – це зона дискератозу в цій ділянці. Зазвичай перебіг її безсимптомний. Інколи жінки скаржаться на появу рясних виділень з неприємним запахом або кров’янистих, що посилюються під час статевого акту. Але важко встановити, чи пов’язані вони саме з лейкоплакією або супутнім запальним захворюванням жіночої репродуктивної сфери.

Під час огляду лікар бачить ділянку білого кольору на поверхні шийки матки. При проведенні проби Шиллера (з йодом) цей осередок не забарвлюється. Лейкоплакія може також вражати цервікальний канал.

Просту (плоску) форму відносять до фонових хвороб, оскільки вона пошкоджує лише епітелій. Але існує ще проліферативна лейкоплакія, при якій патологічний процес поширюється на нижчі шари клітин з формуванням цервікальної інтраепітеліальної неоплазії. Ця патологія вважається передраковою.

Лейкоплакія вульви

Що таке лейкоплакія вульви? Лейкоплакія вульви є хронічним процесом на інтимних ділянках. Це захворювання має вигляд білих бляшок на слизових оболонках статевих органів. Найчастіше воно вражає жінок у період менопаузи, але останніми роками хвороба «молодшає».

За оцінками дослідників, ймовірність переродження лейкоплакії вульви в злоякісну пухлину становить 5-12%, тож цей стан є небезпечним і потребує негайного лікування.

Симптоми лейкоплакії вульви:

  • свербіж в ураженій ділянці, що посилюється ввечері та вночі;
  • печіння під час туалету;
  • дискомфорт під час сексу;
  • білі плями зароговілого епітелію, які можуть запалюватися, червоніти та набрякати.

Симптоми лейкоплакії сечового міхура

 

Лейкоплакія шийки матки лікування

 

Лейкоплакія сечового міхура – це переродження перехідного епітелію його слизової оболонки в багатошаровий плоский, іноді зроговілий.

Основні симптоми лейкоплакії сечового міхура:

  • Часте дискомфортне сечовипускання.
  • Ургентні позиви.
  • Хронічні тазові болі.
  • Болі в нижній частині живота.
  • Різі при сечовипусканні.
  • Іноді поява крапель крові в кінці процесу.

Прояви хвороби найбільш виражені, якщо патологічне вогнище розташоване в шийці міхура.

Виділяють два підтипи лейкоплакії сечового міхура:

  • Некератинизуюча (незроговіла). Вона зустрічається переважно у жінок, рідше у дітей. Не перероджується в рак, зазвичай добре піддається лікуванню естрогенами.
  • Кератинизуюча. Частіше хворіють чоловіки. Появу осередків пов’язують з механічним травмуванням. Патологія трансформується в плоскоклітинний рак.

Ускладнення лейкоплакії

Якщо хворобу не лікувати, вона невпинно прогресує. Осередки лейкоплакії поширюються, трансформуються з плоскої в бородавчасту та виразкову форму. Це призводить до посилення неприємних відчуттів, больового синдрому, появи кров’янистих виділень.

Але основним ускладненням лейкоплакії є малігнізація (перетворення у злоякісну пухлину). Ризик такого процесу розрахувати складно, тому всі зроговілі вогнища на слизових оболонках підлягають спостереженню та лікуванню, навіть якщо хвороба ще на ранній стадії.

Діагностика лейкоплакії

Ймовірний діагноз лікар встановлює ще під час огляду, оскільки зміни при лейкоплакії досить типові. Для підтвердження виконують:

  • Цитологічне дослідження мазку.
  • Гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.

В мазок зазвичай потрапляють лише поверхневі зроговілі клітини, тому атипові зміни (злоякісну трансформацію) не завжди можна виявити. Але цей метод використовують, оскільки він допомагає виявити супутнє запалення чи бактеріальне/грибкове інфікування.

Біопсія лейкоплакії з подальшим гістологічним дослідженням обов’язкова, бо тільки так можна виявити переродження клітин з нижче розташованих шарів.

При лейкоплакії шийки матки інформативною є йодна проба Шиллера, особливо на ранніх стадіях хвороби, коли зміни ще не дуже виражені. Патологічні осередки не забарвлюються, їх називають йод-негативними ділянками. Якщо лейкоплакія поширюється на цервікальний канал, лікар обов’язково проводить його вишкрібання й відправляє матеріал на гістологічне дослідження.

Щоб діагностувати лейкоплакію гортані, необхідно проведення ларингоскопії. При огляді ларингоскопом візуалізуються білі шорсткі ділянки. При підозрі на захворювання сечового міхура, лікарі проводять уретро- та цистоскопію з біопсією ураженої зони.

Диференціальна діагностика лейкоплакії в першу чергу проводиться з грибковою інфекцією (кандидозом), оскільки клінічні прояви дуже схожі. При кандидозі ротової порожнини чи статевих органів основним симптомом буде білий наліт на запальних ділянках. Але, на відміну від лейкоплакії, він м’який і знімається шпателем, пацієнти часто скаржаться на свербіж.

Крім того, проводять диференціальну діагностику лейкоплакії з іншими хворобами:

  • Червоним плоским лишаєм.
  • Ураженням слизових оболонок при системному червоному вовчаку.
  • Травматичними змінами, афтозним стоматитом.
  • Вторинним сифілісом.
  • Зроговілим плоскоклітинним раком шкіри.

Лікування лейкоплакії

 

Що таке лейкоплакія шийки матки

 

Лікування лейкоплакії спрямоване на усунення провокуючих факторів. Це наступні заходи:

  • Огляд стоматолога з заміною металевих протезів за необхідності.
  • Відмова від паління та алкоголю.
  • Приймання вітаміну А, вітаміну Е.
  • Лікування супутніх соматичних та інфекційних хвороб.
  • Зміна умов праці (за наявності професійних шкідливостей).

Якщо мова йде про просту лейкоплакію без виражених змін та атипії клітин, достатньо усунення факторів ризику та спостереження лікарем. Але якщо хвороба прогресує, то патологічно змінену ділянку слизової оболонки видаляють за допомогою таких методів:

  • Лазерний чи радіохвильовий.
  • Діатермокоагуляція.
  • Висічення електроножем.

Кріодеструкція лейкоплакії наразі не рекомендується, оскільки після неї можуть залишитися грубі рубці.

Як лікувати лейкоплакію сечового міхура

Лікування лейкоплакії сечового міхура на ранній стадії проводиться за допомогою внутрішньоміхурового введення антибіотиків, антисептиків, розчинів вітамінів, протизапальних засобів. При некератинізуючій формі хворобу спостерігають.

2-3 стадії лейкоплакії – показання для хірургічного втручання. Основні методи:

  • Інтерстиціальна лазерна терапія (ІЛТ).
  • Трансуретральна резекція (ТУР).

При ІЛТ ризик ускладнень нижчий. Якщо об’єм ураження надто великий та існує значний ризик трансформації в плоскоклітинний рак, проводять цистектомію (видалення сечового міхура).

Лікування лейкоплакії язика

Лікування лейкоплакії язика залежить від причини захворювання. Якщо патологія виникла на фоні ВІЛ-інфікування, то ефективною буде адекватна антиретровірусна терапія. Додатково місцево можна наносити кератолітичні засоби або препарати ретиноєвої кислоти.

В складних випадках уражені ділянки висікають за допомогою лазера. Але треба знати, що лейкоплакія схильна до рецидивів, тому такі хворі повинні регулярно проходити стоматологічний огляд.

Лікування лейкоплакії шийки матки

При лейкоплакії шийки матки лікування спрямоване на усунення фонових хвороб та факторів ризику і повне видалення зроговілих ділянок.