Ендометріоз – захворювання, що характеризується розростанням тканини ендометрію (внутрішньої слизової оболонки тіла матки) за межі порожнини матки.
Ендометріоз може вражати м’язовий шар матки, область внутрішніх геніталій, очеревину малого таза і навіть органи за межами репродуктивної системи (нирки, сечовий міхур тощо). Ендометріоз проникає в навколишні тканини та органи з подальшим їх руйнуванням, а також метастазуванням (виникнення віддалених вторинних осередків). Ендометріоз – це хронічне захворювання, яке постійно рецидивує.
Приблизно 30% жінок репродуктивного віку скаржаться на симптоми, властиві цьому захворюванню. Найчастіше хворіють на ендометріоз жінки у віці від 30 до 50 років.
Причини ендометріозу
Чому виникає ендометріоз? У здорових жінок клітини ендометрію не мають виживати в незвичайних місцях, адже організмом запрограмовано їхнє знищення у разі потрапляння у нетипове середовище. Однак, у жінок з ендометріозом процес позбавлення від клітин ендометрію надзвичайно повільний.
Наразі точні причини виникнення ендометріозу невідомі, але вважається, що його обумовлює комплекс причин, серед яких можуть бути такі.
Теорія ретроградної менструації пояснює виникнення ендометріозу ретроградним (зворотним) потоком крові клітин ендометрію через маткові труби в порожнину малого таза під час менструації.
Теорія метаплазії говорить, що під впливом гормональних або імунних факторів деякі клітини очеревини перетворюються на клітини ендометріоїдного осередку.
Гормональна теорія стверджує, що ендометріоз розвивається внаслідок порушення вмісту та співвідношення стероїдних гормонів.
Теорія окислювального стресу та запалення говорить про те, що під впливом активних форм кисню виникає окислення ліпідів, яке призводить до пошкодження ДНК у клітинах ендометрію. Це спричиняє розвиток запалення, яке сприяє прикріпленню фрагментів ендометріоїдної тканини до поверхні очеревини.
Імунна теорія стверджує, що через дефект імунної відповіді на закидання клітин ендометрію в черевну порожнину порушується видалення цих клітин. Тому ендометрій імплантується та росте в невластивих для свого розташування ділянках.
Генетична теорія свідчить, що ендометріоз має спадкове походження. Спадкова схильність до розвитку ендометріозу та ймовірність його передачі від матері до дочки дуже висока. Жінка, яка знає про свою спадковість, повинна дотримуватися необхідних запобіжних заходів.
Теорія стовбурових клітин наполягає, що осередки ендометріозу формуються зі стовбурових клітин поза маткою.
Ендометріоз може бути зумовлений особливостями будови фалопієвих труб.
Імуносупресивна терапія викликає розвиток ендометріозу.
Розвитку ендометріозу сприяє ожиріння та порушення обміну речовин.
Серед причин виникнення ендометріозу також хірургічний аборт, припікання ерозій, кесарів розтин тощо. Тому після всіх операцій на матці необхідне медичне спостереження, щоб вчасно виявити аномалії в репродуктивній системі.
Інші можливі причини ендометріозу, які, однак, не мають широкого визнання в медичних кругах:
мутації генів;
відхилення функції клітинних ферментів;
реакції гормональних рецепторів.
Класифікація ендометріозу
Ендометріоз буває генітальним (розташованим у зоні статевих органів) та екстрагенітальним (за межами статевих органів).
Види генітального ендометріозу :
Зовнішній, що знаходиться поза маткою:
ендометріоз яєчників;
ендометріоз маткових труб;
ендометріоз тазової очеревини;
ендометріоз ректовагінальної перегородки та піхви.
Внутрішній, що знаходиться в тілі матки – ендометріоз матки (або аденоміоз).
Види екстрагенітального ендометріозу:
ендометріоз кишечника;
ендометріоз шкірного рубця;
інший ендометріоз (легких, плеври, слинних залоз, слізних залоз, сечовивідних органів, пупка та ін.).
Які симптоми ендометріозу?
Осередки ендометріозу виглядають як щільні вузлики або вузли, розміром від 1 до 30-40 мм у діаметрі, що мають одну або безліч порожнин, заповнених свіжою або зміненою кров’ю темного кольору.
В осередках ендометріозу під впливом гормонів яєчників (паралельно менструальному циклу) відбуваються перетворення, подібні до менструальних змін слизової оболонки порожнини матки. Під час місячних в осередках ендометріозу епітелій відшаровується і розпадається з крововиливом у замкнуті порожнини.
Під час вагітності в клітинах ендометріодного осередку можуть відбуватися зміни, подібні до змін у порожнині матки для підготовки до вагітності.
Ендометріоз має властивість вростати в будь-яку тканину чи орган та руйнувати їх. Осередки ендометріозу зрідка стають джерелом пухлин – аденоакантом та аденокарцином.
головний біль, знервованість, погіршення настрою, зниження працездатності, порушення сну перед менструацією.
Симптоми ендометріозу матки
За наявності ендометріозу матки жінки можуть відчувати біль, що тягне внизу живота і в ділянці попереку протягом усього менструального циклу.
Зазвичай дискомфорт виникає за кілька днів до менструації разом із болем у спині та животі. Крім того, при ендометріозі можуть бути кров’янисті виділення темно-шоколадного кольору до і після менструації, тривалі та рясні менструації і, як наслідок, – зниження рівня еритроцитів та гемоглобіну в крові.
Деякі жінки скаржаться на біль під час статевого акту, що змушує їх уникати статевого життя.
Незалежно від менструальних судом, біль, що часто повторюється, в нижній частині живота вказує на ендометріоз. Поява та інтенсивність симптомів захворювання залежить від індивідуальних особливостей кожної жінки.
Симптоми екстрагенітального ендометріозу
При проростанні ендометрію в сечовий міхур сечовипускання стає болючим, з’являється кров у сечі.
При ендометріозі прямої кишки можлива поява крові у калі.
При ураженні легень часто починається кашель із кривавим мокротинням. Причому кровохаркання виникає з початком менструації та припиняється разом із менструацією.
Навіть при невеликому поширенні ендометріозу на очеревину (тонку напівпрозору серозну оболонку, що покриває внутрішні стінки черевної порожнини та поверхню внутрішніх органів малого таза) може виникнути сильний біль, що призводить до втрати працездатності.
Симптоми посилюються в дні до та під час менструацій та стихають після припинення кровотечі. Залежно від локалізації й вираженості, осередки ендометріозу при вростанні в навколишні тканини можуть викликати пошкодження внутрішніх органів.
Чи можна завагітніти при ендометріозі?
Приблизно в половині випадків ендометріоз асоціюється з безпліддям. Розрослий ендометрій може заважати виходу яйцеклітини й негативно впливати на роботу яєчників, а також перешкоджати імплантації плодового яйця в слизову оболонку матки.
Тобто ендометріоз ускладнює зачаття. Але в 50% випадків вагітність при ендометріозі є можливою, навіть якщо у жінки тяжка форма захворювання.
Треба брати до уваги, що виношуваність вагітності при ендометріозі теж ускладнена, хвороба може стати причиною викиднів. Тож жінкам з цією хворобою варто планувати вагітність завчасно і пройти необхідне лікування.
Діагностика ендометріозу
Оскільки явних ознак дана патологія немає, для діагностики жінку направляють на трансвагінальне УЗД після проведеного гінекологічного обстеження. Дослідження проводиться за допомогою вагінального датчика. Цей метод часто використовується для оцінки динаміки лікування та виявлення аденоміозу (проникнення ендометріозу в тіло матки). Додаткова діагностика:
КТ чи МРТ
Лапароскопія з гістологічним підтвердженням діагнозу – огляд черевної порожнини за допомогою ендоскопічного інструменту, введеного в черевну порожнину через невеликі розрізи в черевній стінці та гістологічне дослідження тканин. Є найточнішим методом діагностики ендометріозу.
Гістероскопія – дослідження порожнини матки за допомогою ендоскопічного інструменту.
Гістеросальпінгографія – метод рентгенодіагностики стану фалопієвих труб та внутрішньої порожнини матки, їх прохідності та будови за допомогою введення контрастної речовини в порожнину матки та труб.
Рентгеноконтрастна сальпінгографія – оцінка прохідності маткових труб за допомогою заповнення їх контрастною речовиною з подальшим оглядом за допомогою ультразвуку.
Кольпоскопія.
Аналіз крові на пухлинні маркери.
Аналіз крові на CA-125 – маркер оцінки ефективності лікування та раннього виявлення рецидивів ендометріозу.
Біопсія – проводиться за наявності строгих показань.
При підозрі на залучення до патологічного процесу кишечника, сечового міхура та параметрії (тканини, яка оточує матку) можуть бути рекомендовані:
ректороманоскопія (візуальний огляд слизової оболонки прямої кишки за допомогою спеціального приладу – ректороманоскопа);
колоноскопія (огляд та оцінка стану внутрішньої поверхні товстої кишки за допомогою ендоскопа);
екскреторна урографія (рентгенологічний метод дослідження, заснований на здатності нирки виділяти рентгеноконтрастні речовини);
цистоскопія (дослідження внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою спеціального інструменту – цистоскопа).
Лікування ендометріозу
Лікування ендометріозу спрямоване на видалення осередків захворювання, пригнічення його прогресування, усунення болю, профілактику рецидивів (повторного прояву), поліпшення природної здатності до зачаття та виношування жінки або її підготовку до допоміжних репродуктивних втручань.
Оптимальний підхід до лікування ендометріозу полягає в поєднанні хірургічного методу та гормональної терапії. Медикаментозне лікування ендометріозу зазвичай включає:
приймання гормональних препаратів з метою зниження рівня естрогенів та, відповідно, зменшення розмірів ендометріоїдних утворень;
системну ензимотерапію (комплексний вплив сумішами протеолітичних ферментів (ензимів) на весь організм);
Медикаментозна терапія призначається при невеликих осередках ендометріозу. Ліки ефективні лише на ранніх стадіях захворювання. Зазвичай призначаються гормони, які призначаються на 3-6 місяців.
При ендометріозі слід уникати теплових процедур – відвідування бань та саун, гарячих ванн, а також солярію.
Показаннями до операції є обширний ендометріоз, а також великі осередкові утворення.
Оперативне видалення ендометріозу – це надійний метод усунення патологічного осередку. Якщо обсяг оперативного втручання дозволяє, хірургічне втручання проводиться малоінвазивним лапароскопічним методом. Така операція зводить до мінімуму період реабілітації.
Лапароскопія проводиться за допомогою оптичних приладів, за допомогою яких лікар точно ідентифікує та видаляє всі змінені тканини. Для запобігання кровотечі та рецидиву проводиться коагуляція (припікання) ділянки радіохвилями. У важких випадках, коли малоінвазивні операції технічно утруднені, проводиться лапаротомія – відкрита операція.
Ендометріоїдна тканина схильна до швидкого зростання і змін. Тому є ризик переродження її в злоякісну та дифузного ураження внутрішніх органів. Якщо лікування ендометріозу матки не дає результату, для підтримки життя необхідно видалити яєчники чи матку.
Ускладнення ендометріозу
Які наслідки ендометріозу? Якщо жінка не планує вагітність і має незначну форму ендометріозу, вона може навіть не помічати свою хворобу. Але при тяжкій формі й при спробі завагітніти та народити дитину ускладнення ендометріозу можуть бути руйнівними.
Можливі наслідки ендометріозу:
безпліддя і психоемоційні розлади, пов’язані з ним;
Основою профілактики ендометріозу залишається регулярне відвідування гінеколога (не менше як раз на рік).
Лікар не лише проводить диспансерний огляд, а й допомагає підібрати оптимальні методи контрацепції. Профілактика ендометріозу також включає такі заходи:
нормалізація гормонального фону;
зниження болю під час місячних;
відмова від статевого життя під час місячних;
відмова від абортів та необґрунтованих внутрішньоматкових маніпуляцій (ручне обстеження порожнини матки);
відмова від підвищеного фізичного навантаження у дні менструацій;
відмова від внутрішньоматкової контрацепції у жінок із несприятливим сімейним аналізом.
Ендометріоз може мати тяжкі наслідки, але якщо жінка знає, що таке ендометріоз, вона може вчасно помітити його симптоми та розпочати лікування.
