Сечокам’яна хвороба – хронічне захворювання, яке супроводжується утворенням каменів у нирках, сечовому міхурі, сечоводах та уретрі. Ця хвороба небезпечна тим, що може мати непередбачуваний перебіг та важкі ускладнення.
Тому її лікування рекомендується починати з появою перших симптомів. Лікування сечокам’яної хвороби допоможе уникнути операції та загрозливих для життя наслідків. Крім того, не варто нехтувати профілактикою захворювання щоб запобігти його виникненню.
Причини сечокам’яної хвороби
Сечокам’яна хвороба у чоловіків та у жінок розвивається внаслідок порушення мінерального обміну та потребує грамотного лікування. Патологічні зміни метаболізму зумовлюють такі причини:
Малорухливий спосіб життя, внаслідок якого виникають застійні явища в організмі та сповільнюється обмін речовин.
Неправильне харчування – переважання в раціоні кислої, білкової та гострої їжі підвищує кислотність сечі та провокує кристалізацію.
Жорстка питна вода – сечокам’яна хвороба діагностується у регіонах, де у воді підвищена концентрація солей кальцію.
Гіповітаміноз – дефіцит у раціоні вітаміну А та вітамінів групи В виступають частою причиною сечокам’яної хвороби.
Аномалії розвитку сечовидільної системи – відсутність другої нирки, нетипове звуження просвіту сечоводів, запальні процеси внутрішніх органів (наприклад, уретрит, спричинений уреаплазмою).
Отруєння та інфекційні захворювання, які призводять до зневоднення, що позначається на водно-сольовому обміні при сечокам’яній хворобі.
Сечокам’яна хвороба часто діагностується в осіб похилого віку через погіршення засвоєння кальцію кістковою тканиною. Концентрація мінералу в крові підвищується, його надлишок осідає в порожнини нирки і стає причиною утворення каменів.
Трапляються також гормональні причини сечокам’яної хвороби. Дисбаланс гормонів щитоподібної залози – одна з причин порушення кальцієвого обміну. Профілактика захворювання вимагає підтримки здорового гормонального фону і усунення збоїв.
Як утворюються камені у нирках
Видільна система людини відповідає за фільтрацію крові та виведення продуктів розпаду разом із сечею. Сечокам’яна хвороба розвивається в тому випадку, коли в крові міститься занадто багато мінеральних речовин, і нирки перестають справлятися з їх виведенням.
Нерозчинні мінерали й солі спочатку перетворюються на кристали, потім поступово обростають новими шарами та утворюють каміння різних розмірів. Причиною патології може стати нерегулярне чи неповне спорожнення сечового міхура. У цьому разі сечокам’яна хвороба виникає безпосередньо в сечовому міхурі, в якому з’являються центри кристалізації.
При діагностиці сечокам’яної хвороби у чоловіків та жінок виявляється каміння різних розмірів – від 5 мм до 20 мм і більше. Спочатку камені формуються в нирках, але згодом зсуваються, потрапляють у сечоводи, сечовий міхур та уретру. Переміщення каменів супроводжується сильними болями та симптомами ниркової коліки.
Симптоми сечокам’яної хвороби
Симптоми сечокам’яної хвороби у жінок та чоловіків, як правило, не відрізняються. Захворювання супроводжується низкою ознак, що залежать від розмірів, розташування та кількості каменів. У 15 відсотках випадків сечокам’яна хвороба протікає безсимптомно і виявляється лише після нападу ниркової кольки або за планової діагностики.
Найчастіше сечокам’яна хвороба супроводжується такими ознаками:
Болі. Якщо камінь утворився в нирці, пацієнта періодично турбують тупі болі, що ниють. У сечі можуть бути сліди крові. Камені у сечоводі при сечокам’яній хворобі викликають напади гострого болю.
Порушення сечовипускання. Сечокам’яна хвороба з камінням в сечовому міхурі супроводжується прискореним або утрудненим сечовипусканням з ознаками закладання струменя. Якщо сечокам’яна хвороба призводить до повного перекриття уретри, виникає анурія – відсутність сечі (менш як 100 мл на добу).
Гематурія. Кров у сечі з’являється при просуванні каміння по сечостатевих шляхах. Гострі краї каменів дряпають внутрішні стінки і ушкоджують дрібні або великі кровоносні судини.
Сечокам’яна хвороба супроводжується нирковою колікою – це найтиповіший симптом, який з’являється й у чоловіків, і у жінок.
Сильний нападоподібний біль у поперековому відділі. Можлива іррадіація в нижню частину живота та пахову область.
Стан тривожності та сильного занепокоєння через гострий біль, який змушує пацієнта шукати менш болісне становище.
Нудота та блювання, зумовлені гострим болем та порушенням роботи травного тракту.
Сечокам’яна хвороба: ускладнення
У 60% випадків сечокам’яна хвороба ускладнюється запальними захворюваннями органів сечовивідної системи. Найчастіше страждає канальцева система нирок – з’являються симптоми пієлонефриту, який за відсутності лікування набуває хронічної форми. У деяких пацієнтів сечокам’яна хвороба моментально провокує гострий пієлонефрит, який загрожує бактеріальним шоком і погано піддається лікуванню.
Симптоми сечокам’яної хвороби тривалий час можуть бути малопомітними, і це перешкоджає ранній діагностиці патології. Сечокам’яна хвороба небезпечна безсимптомним перебігом і дається взнаки після фізичного навантаження, тривалої дороги або вживання спиртного.
Діагностика сечокам’яної хвороби
Виявити захворювання може терапевт, гастроентеролог, гінеколог, ендокринолог за характерними симптомами сечокам’яної хвороби. Остаточний діагноз сечокам’яна хвороба ставить уролог чи нефролог після комплексної діагностики.
Під час огляду лікар враховує скарги, оцінює прояви хвороби та видає направлення на обстеження. Щоб поставити точний діагноз сечокам’яна хвороба, необхідно провести інструментальну та лабораторну діагностику, спрямовану на оцінку функції нирок
Для діагностики сечокам’яної хвороби використовуються такі методи:
Лабораторні дослідження – біохімічний, клінічний аналіз крові та сечі. Дає інформацію про концентрацію мінералів, сечовини, креатиніну, оксалатів та інших продуктів метаболізму. Дозволяє оцінити рівень запального процесу, яким часто супроводжується сечокам’яна хвороба. Показує наявність інфекції та ознак порушення обмінних процесів.
УЗД органів сечовидільної системи. Скринінг допомагає оцінити анатомічні особливості нирок та сечового міхура у чоловіків та жінок. Дозволяє виявити серйозні відхилення, що призводять до сечокам’яної хвороби.
Мультиспіральна комп’ютерна томографія. Методика виконується з внутрішньовенним контрастуванням і вважається золотим стандартом у діагностиці захворювання на сечокам’яну хворобу. У ході обстеження вдається виявити дрібні камені, визначити їх щільність і розташування.
Радіонуклідні методи діагностики. Допоміжні методики, що дозволяють оцінити топографію органів видільної системи, стан ниркового кровообігу, швидкість фільтрації та загальний стан нирок.
Оглядова та екскреторна урографія. При захворюванні на сечокам’яну хворобу цей метод використовується рідко. Існують безпечніші та інформативніші діагностичні методики.
Симптоми сечокам’яної хвороби схожі на ознаки деяких інших захворювань, тому при діагностиці призначають обстеження для виключення таких захворювань:
Після діагностики нефролог розробляє програму лікування сечокам’яної хвороби. Це може бути малоінвазивна операція чи консервативне лікування.
Лікування сечокам’яної хвороби
Сечокам’яна хвороба потребує комплексного підходу до лікування, з застосуванням консервативної терапії та процедур для подрібнення каменів в нирках та сечовивідних шляхах. Серед таких процедур є:
Дистанційна літотрипсія – операція без розрізу з видалення каменів із сечових шляхів. У ході операції каміння дробиться ударною хвилею до стану піску. Найдрібніші фрагменти виводяться назовні природним шляхом, а пацієнт із сечокам’яною хворобою нирок повертається до звичного життя вже через дві процедури.
Мініатюризована перкутанна нефролітотрипсія – операція з використанням гольмієвого лазера, призначеного для видалення великих і множинних каменів. Цей метод лікування добре переноситься хворими з діагнозом сечокам’яна хвороба і дозволяє уникнути ускладнень.
Відкриті операції для лікування сечокам’яної хвороби використовуються рідко через високу травматичність та тривалу реабілітацію.
Медикаментозне лікування сечокам’яної хвороби:
Приймання антибактеріальних препаратів, сечогінних та протизапальних засобів
Дієтотерапію – обмеження в раціоні кухонної солі, білка тваринного та рослинного походження, солодощів, копченостей та солінь. Коригування раціону необхідно і на етапі профілактики сечокам’яної хвороби як у жінок, так і чоловіків.
Деякі види каменів в нирках ефективно видаляються цитратними сумішами – препарати здатні розчиняти каміння та усувати симптоми сечокам’яної хвороби. Захворювання піддається лікуванню за суворого дотримання питного режиму.
Для профілактики сечокам’яної хвороби рекомендується дотримуватися дієти без солі, не допускати переповнення сечового міхура й пити фільтровану воду. Завдяки прискоренню обміну речовин, хорошим методом профілактики є помірні фізичні навантаження та прогулянки на свіжому повітрі.
