Ревматоїдний артрит (РА) – це захворювання суглобів, що виникає внаслідок аутоімунного пошкодження сполучної тканини. Хвороба має тривалий перебіг і без лікування невпинно прогресує. Але при своєчасно розпочатій терапії ревматоїдний артрит переходить у стадію ремісії й може не турбувати людину роками.
Ревматоїдний артрит: причини хвороби
Причини ревматоїдного артриту остаточно не з’ясовані. Значну роль відіграє генетична схильність. Також лікарі виділяють і вплив наступних провокаційних факторів:
Стать (жінки хворіють у 2-2,5 раза частіше за чоловіків).
Паління (ризик захворювання зростає вдвічі).
Вік людини особливого значення не має – ця патологія зустрічається і в 15, і в 65 років. Але у дітей хвороба має певні особливості.
Ревматоїдний артрит у дітей
У випадках з дітьми хвороба має назву ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА). Основна відмінність патології – важкість діагностики, оскільки діти рідше скаржаться і не завжди можуть пояснити, що їх турбує.
Для педіатрів ювенільний ревматоїдний артрит – діагноз виключення, оскільки хвороба зустрічається в цьому віці нечасто на відміну від інших запальних уражень суглобів. При призначенні терапії в першу чергу враховують негативний вплив імуносупресивних ліків на організм дитини. У випадку загострення хвороби (виражений набряк, біль в суглобі) використовують охолоджувальні термопакети і нестероїдні протизапальні засоби. Прогноз при ювенільному ревматоїдному артриті сприятливий – його перебіг легший і є надія на стійку ремісію.
Симптоми ревматоїдного артриту
Симптоми хвороби різноманітні і зачіпають не тільки суглоби. Але існують певні клінічні прояви, що дозволяють лікарю запідозрити саме ревматоїдний артрит. До них належать:
Біль у суглобах. Для хвороби характерна симетричність (двобічність) ураження.
Ранкова скованість суглобів. Хворій людині після сну потрібно розходитись, розім’яти пальці, руки, і це триває довго – годину і більше. Також цей прояв зустрічається і після звичайного перебування у спокої.
Набряк суглобів, почервоніння шкіри, підвищення температури – при гострому перебігу захворювання.
Деформації, особливо дрібних суглобів пальців та кистей.
Формування згинальних контрактур.
Одночасні прояви з боку інших систем та органів – шкіри, крові, легень (підшкірні вузлики, втомлюваність, відчуття нездужання, запальні зміни в аналізах тощо).
Діагноз ревматоїдний артрит не можна виключити при болях в будь-яких суглобах. Але існують типові варіанти пошкоджень. До них належить наступні (за зменшенням частоти):
Суглобів пальців та кистей (зап’ястні, п’ястно-фалангові, плеснефалангові, міжфалангові проксимальні). Найчастіше страждають середній і вказівний пальці рук.
Плечові та ліктьові.
Кульшові.
Колінні.
В хребті патологічні зміни спостерігаються зрідка, за виключенням верхнього сегмента шийного відділу.
Формування деформацій та згинальних контрактур – типовий прояв розвитку ревматоїдного артриту. Пальці рук при цьому набувають характерного вигляду – так звана «шия лебедя» чи «гудзична петля». Великі пальці деформуються за типом «качиного дзьоба». Це значно ускладнює дрібну моторику і врешті-решт призводить до інвалідизаціїї людини.
Діагностика ревматоїдного артриту
Найчастіше першими зустрічаються з ревматоїдним артритом сімейні лікарі. Коли перебіг хвороби типовий, а симптоми виражені, встановлення діагнозу не викликає труднощів.
Але це захворювання може протікати малосимптомно чи маскуватися під інші системні патології. Найчастіше ревматоїдний артрит доводиться диференціювати з такими хворобами:
Реактивний артрит.
Деформуючий остеоартроз.
Поліартрит.
Псоріатичний артрит.
У складних випадках чи нетиповому перебігу сімейні лікарі направляють пацієнта до ревматолога.
Ревматоїдний артрит: аналізи для підтвердження захворювання
Визначення швидкості осідання еритроцитів – ШОЕ.
СРБ (С-реактивний білок – маркер запалення).
Ревмофактор (маркер аутоімунних процесів).
Антитіла до циклічного цитрулінового пептиду (анти-ЦЦП).
Анти-ЦЦП (anti-CCP) зустрічаються у більшості хворих на ревматоїдний артрит. Чутливість методу за різними даними досягає 76-78%, а специфічність – 96%.
ШОЕ та СРБ підвищуються при будь-якому запальному процесі, а при артриті можуть досягати значних цифр. Проте в деяких пацієнтів вони залишаються в межах норми. Важливо знати, що це не виключає діагнозу ревматоїдний артрит. Ревмофактор в більшості випадків підвищується, але у людей похилого віку може не визначатися.
Важливим методом інструментальної діагностики при ревматоїдному артриті є рентгенографія ушкоджених суглобів. На знімку лікар може побачити остеопороз, звуження суглобової щілини, а також крайові ерозії, що підтверджують діагноз.
Також лікар може направити пацієнта на додаткові обстеження:
Загальний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів (у 80% виявляється анемія).
Маркери вірусних гепатитів, печінкові проби (для виключення симетричного артриту, пов’язаного з гепатитом С).
Креатинін (оцінка функції нирок).
Антитіла до борелій (виключення реактивного артриту).
Інші обстеження за показаннями (рентгенографія/КТ легень, дослідження синовіальної рідини, консультація дерматолога при псоріазі тощо).
Ревматоїдний артрит: лікування
Без лікування ревматоїдного артриту ймовірна інвалідизація людини чи смерть через розвиток ускладнень. Оскільки це захворювання невиліковне, то і терапія повинна бути тривалою, а іноді – довічною.
Більшість ревматологів рекомендує зменшити дози препаратів після досягнення стійкої ремісії, а через декілька років і зовсім їх скасувати. Але такий пацієнт має перебувати під постійним наглядом, регулярно проходити обстеження і при перших ознаках прогресування хвороби відновити терапію.
При будь-якому аутоімунному процесі основна задача лікаря – зменшити запалення, для цього використовуються різні методи:
Базова імуносупресивна та протизапальна терапія (при загостренні).
Немедикаментозний вплив.
Базова терапія ревматоїдного артриту
Для постійної терапії ревматоїдного артриту використовують імуносупресивні та протизапальні препарати. До них відносять:
Метотрексат.
Сульфасалазин.
Гідроксихлорохін.
Глюкокортикоїди (преднізолон).
За їх неефективності хворобу лікують азатіопримом, лефлуномідом, ін’єкційним золотом, циклоспорином. Треба знати, що всі ці ліки негативно впливають на імунітет та мають багато інших побічних ефектів, тому застосовуються лише за призначенням лікаря. Деякі з них тератогенні (можуть викликати вади розвитку плоду при вагітності).
При загостренні хвороби до лікування додаються нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, ревмоксикам, німесулід тощо). Вони ефективно усувають біль у колінах, пальцях та кистях, приймаються коротким курсом. При значному запальному набряку можна з обережністю використовувати охолоджувальні ванни.
Немедикаментозний вплив
При ревматоїдному артриті важливо зберігати достатню фізичну активність та правильно харчуватися. Дієта при ревматоїдному артриті включає різноманітні овочі та фрукти, зелень, рибу, нежирне м’ясо, каші. Слід уникати копченостей і солінь, жирної, гострої іжі, м’ясних бульйонів. Для виявлення зв’язку між загостренням артриту та прийманням їжі варто вести харчовий щоденник.
Ревматоїдний артрит: ускладнення
Ускладнення ревматоїдного артриту можливі навіть за умови безперервного лікування. Найчастіше зустрічаються:
Виражені інвалідизуючі деформації суглобів та стійкі контрактури.
Бронхоплевральні нориці в легенях.
Формування набутих вад серця (аортальні та митральні стеноз і недостатність клапанів).
Розвиток ускладнень найчастіше спостерігається у пацієнтів з поліартритом (пошкодження багатьох суглобів) та недостатньою відповіддю на лікування. В інших випадках прогноз більш сприятливий.
Ревматоїдний артрит суглобів – тяжка і прогресуюча хвороба, але постійна й адекватна терапія дозволяє досягти ремісії у більшості пацієнтів.
