Пріапізм – це стан хворобливої ерекції, яка триває протягом кількох годин за відсутності сексуальної стимуляції або після еякуляції. Патологія виникає через блокування відтоку венозної чи артеріальної крові зі статевого члена. Впоратися з проблемою власними силами неможливо, зняти хворобливий стан вдається тільки за допомогою лікаря.
Більшість діагностованих випадків пріапізму у чоловіків мають разовий характер, повтори трапляються дуже рідко. Частота випадків – до 0,9 на 100 000 чоловіків, найбільше пацієнтів належить до груп 5-10 і 20-50 років.
Види пріапізму
Залежно від зовнішніх ознак та причин появи виділяють:
Ішемічний (венозний) пріапізм – екстрений стан, який потребує негайної медичної допомоги. Викликаний припиненням відтоку крові за венами та кисневою недостатністю у структурі статевого члена.
Неішемічний. Викликаний припливом крові до печеристих тіл через пошкодження великих судин. Не супроводжується гострим станом ішемічної хвороби, не потребує екстреної допомоги.
Інтенмітуючий. Являє собою повторювані випадки ішемічного пріапізму через захворювання крові, наприклад, серповидноклітинну анемію.
Причини приапізму
Точно встановити причину пріапізму вдається не завжди. Тривалі дослідження довели зв’язок цієї патології з захворюваннями крові. Пріапізм зустрічається більш ніж у 3% пацієнтів із серповидноклітинною анемією молодше 18 років, у пацієнтів старше 18 років – більш ніж у 40%.
Ішемічний пріапізм
Ішемічний пріапізм у чоловіків (його ще називають венозним) може зʼявитися як наслідок приймання препаратів для лікування порушень еректильної функції. Така реакція часто виникає на папаверин та на алпростадил. Також серед ймовірних причин розвитку захворювання:
Інфікування організму збудниками сказу та малярії.
Метаболічні порушення – подагра, амілоїдоз, хвороба Фабрі.
Розлади нейрогенного характеру.
Пухлинні процеси в тканинах та органах малого таза, які поширюються на статевий член.
Артеріальний приапізм може бути спричинений пошкодженням судин статевого члена внаслідок падіння чи сильного удару, а також вродженими аномаліями судин члена.
Симптоми приапізму
Основний симптом приапізму — стійка ерекція, яка спостерігається протягом чотирьох годин і більше. При венозному приапізмі головка члена не змінюється в розмірах. При спробі торкнутися поверхні статевого органу пацієнт відчуває сильний біль. Для венозного приапізму характерна поступова зміна відтінку статевого члена на багряно-синюшний, що пов’язано з припливом та застоєм венозної крові. При артеріальному пріапізмі пацієнт має часткову ерекцію, яка не викликає болю та не змінює відтінок шкіри.
Ускладнення пріапізму
Серед можливих ускладнень приапізму:
Виражена еректильна дисфункція. Через тривале порушення кровопостачання кавернозна тканина втрачає свої функції і частково відмирає.
Заміщення частини тканин члена рубцевою тканиною, нездатною брати участь у ерекції.
Імовірність настання еректильної дисфункції у пацієнта, який переніс черговий напад пріапізму, становить 98-100%. Якщо захворювання має артеріальний характер, еректильні порушення спостерігаються у третини пацієнтів.
Діагностика пріапізму
Поставити діагноз можна вже при первинному огляді пацієнта, якщо хвороблива ерекція триває понад чотири години. Інші діагностичні заходи спрямовані на уточнення форми захворювання та його причин, що дає змогу призначити ефективне лікування патології. Лікар уточнює характер захворювання – венозний чи артеріальний. У першому випадку це тверда ерекція, синюшний відтінок шкіри та больовий синдром із збереженням м’якості головки статевого члена. Для артеріального виду пріапізму характерна неповна ерекція, а також наявність слідів травм та пошкоджень у ділянці статевого члена. При рецидивах захворювання відзначаються ознаки фіброзу тканин. Підтвердити діагноз приапізм можуть:
Лабораторні дослідження – аналіз крові, а також тест на газовий склад крові.
Інструментальні дослідження – ультразвукове дослідження з контрастуванням, магнітно-резонансна томографія, ангіографія для уточнення стану судин та точки їх пошкодження.
Методи диференційованої діагностики. Дозволяють уточнити, ішемічний чи неішемічний характер захворювання.
Лікування пріапізму
Впоратися з патологією дозволяє один із двох способів лікування – консервативний чи хірургічний.
Консервативне лікування
Метод консервативної терапії передбачає пункцію печеристих тіл з їх промиванням від крові, що накопичилася, із застосуванням фізіологічного розчину і препаратів, що зменшують пропускну здатність судин. Одночасно вводять препарати-анестетики, що знімають болючі відчуття. Максимальна ефективність такого лікування помітна при зверненні за допомогою протягом першої доби після появи початкових симптомів.
Операція при пріапізмі
Операція при пріапізмі показана при тривалості патології понад 72 годин, а також при неефективності заходів щодо промивання кавернозних тіл від згустків крові, що застоялася. Основна мета втручання — відведення крові, що накопичилася, в організм методом шунтування через головку статевого члена або способом венозного шунтування. Якщо ризик еректильної дисфункції високий, під час операції пацієнту імплантують протез, який замінює пошкоджену та загиблу тканину кавернозних тіл. Завдяки застосуванню фірмових фалопротезів вдається зберегти ерекцію та репродуктивну функцію. Неішемічний приапізм не вимагає екстреної медичної допомоги й часто проходить спонтанно. Якщо пошкоджена велика кровоносна судина, пацієнту встановлюють конструкцію, що блокує приплив крові.
Прогноз при пріапізмі
Пріапізм — це досить небезпечний стан. За умови своєчасного лікування приапізму, протягом першої доби уникнути еректильної дисфункції вдається у 50% пацієнтів. Якщо звернення за допомогою відбулося після 48 годин з моменту появи перших ознак, уникнути еректильної дисфункції неможливо, і на пацієнта чекає тривале лікування. Для неішемічних форм приапізму ймовірність ускладнень становить близько 20%, тоді як для інших пацієнтів захворювання проходить безслідно.
