Пієлонефрит: симптоми, причини, лікування

27/06/22

  1. Причини пієлонефриту
  2. Симптоми пієлонефриту
  3. Гострий пієлонефрит
  4. Хронічний пієлонефрит
  5. Пієлонефрит у дітей
  6. Пієлонефрит у вагітних
  7. Діагностика пієлонефриту
  8. Лікування пієлонефриту
  9. Ускладнення пієлонефриту

 

Пієлонефрит – це інфекційне ураження нирки. Хвороба буває в будь-якому віці, схильна до рецидивів. Без лікування можуть виникнути тяжкі ускладнення – абсцес нирки або сепсис. Хронічна форма іноді призводить до розвитку ниркової недостатності.

 

Хронічний пієлонефрит

Причини пієлонефриту

 

Основна причина пієлонефриту – це бактеріальна інфекція. У 95 відсотках випадків інфікування відбувається висхідним шляхом, тобто збудники спочатку вражають уретру, сечовий міхур, а потім по сечоводах підіймаються вище, до нирок.

У жінок анатомічна будова урогенітальної системи сприяє частим випадкам циститу та його переходу в пієлонефрит. Запальні хвороби сечового міхура, уретри та нирок у них розвиваються без якихось передумов, як то анатомічні вади чи структурні зміни.

У чоловіків пієлонефрит в більшості випадків виникає лише при наявності певних структурних змін, вад розвитку сечовидільної системи. Такий діагноз у пацієнтів чоловічої статі, особливо молодих, потребує ретельного інструментального обстеження.

Запальні хвороби нирок можуть призводити до інфікування всіх систем організму, розвитку сепсису. І навпаки, бактеріальне запалення іншого органу іноді викликає пієлонефрит. У цій ситуації інфікування відбувається через кров, тобто гематогенним шляхом. Гематогенне запалення нирок зустрічається рідко, приблизно в 5 відсотках випадків, і пов’язане з небезпечними збудниками. До них відносять:

  • золотистий стафілокок;
  • синьогнійну паличку;
  • кандиди;
  • сальмонели.

Зрідка причиною пієлонефриту є уреаплазма.

Гострий пієлонефрит

 

Фактори, що сприяють розвитку пієлонефриту:

  • зниження перистальтики сечоводів;
  • рефлюкс (закид сечі у зворотному напрямку);
  • вагітність;
  • сечокам’яна хвороба;
  • обструкція (перекриття) сечовидільних шляхів збільшеною простатою чи пухлиною;
  • негативний вплив грам-негативних бактерій;
  • похилий чи дитячий вік;
  • жіноча стать;
  • вади розвитку сечової системи;
  • катетеризація сечового міхура.

Симптоми пієлонефриту

 

Симптоми гострого пієлонефриту відрізняються від проявів хронічної форми, а симптоми пієлонефриту у дітей часто відрізняються від проявів хвороби у дорослих. Клінічні ознаки хвороби залежать від віку і статі пацієнта, виду запалення, наявності ускладнень та супутньої патології.

Розрізняють гострий і хронічний пієлонефрит, простий та обструктивний, ускладнений та неускладнений, запалення нирок при вагітності.

Найчастіше симптоми пієлонефриту у жінок та чоловіків включають:

  • підвищення температури;
  • біль в спині – одно- чи двосторонній;
  • неприємні відчуття при сечовипусканні;
  • погіршення загального самопочуття.

 

Симптоми пієлонефриту

Гострий пієлонефрит

 

Для цієї форми хвороби характерна найбільш яскрава симптоматика, і помилитися з діагнозом важко. Хворі скаржаться на раптове значне підвищення температури, озноб, нудоту і блювоту, болі в животі та спині. Лихоманка може сягати 39-40°С, супроводжується симптомами інтоксикації, сильним головним болем, рясною пітливістю.

Приблизно у третини спостерігається часте сечовипускання, біль та печіння під час відвідування туалету. Також хворі звертають увагу на зміни сечі – вона стає каламутною, може набувати червонуватого кольору.

М’язи спини в проєкції ураженої нирки часто бувають напружені, ригідні. Якщо вони розслаблені, то лікар може навіть пальпувати збільшену запалену нирку, але це викликає у пацієнта біль. Гострий біль з’являється і при перкусії (постукуванні) в цій ділянці.

Гострий пієлонефрит лікування

Хронічний пієлонефрит

 

Симптоми хронічного пієлонефриту зазвичай менш виражені. Здебільшого це наступні прояви:

  • часте сечовипускання;
  • неприємні відчуття в ділянці нирок;
  • тупі ниючі болі в спині, що можуть посилюватися у вологу погоду;
  • слабкість, млявість;
  • головні болі;
  • порушення апетиту.

Хронічний пієлонефрит буває у людей з вадами розвитку сечової системи або супутніми захворюваннями. Також ця форма виникає як наслідок недолікованого гострого запалення нирок. При загостренні хвороби симптоми стають більш вираженими, підвищується температура, з’являється озноб.

Пієлонефрит у дітей

 

У дитячому віці ця хвороба частіше трапляється до 7 років – через анатомічні особливості сечовидільної системи. Дівчатка хворіють втричі частіше за хлопчиків, і часто нирки запалюються після ГРВІ.

Інфікування відбувається трьома шляхами:

  • висхідним (уриногенним);
  • гематогенним;
  • лімфогенним.

 

Пієлонефрит у дітей

 

Упродовж першого року життя нирки інфікуються гематогенно – внаслідок пневмоній, ангін, гнійного запалення шкіри, омфаліту (запалення пупка). У старших дітей переважає уриногенний шлях, пієлонефрит у них розвивається через нелікований цистит, баланопостит, вульвовагінит, кишкові інфекції. Також причиною буває недостатній гігієнічний догляд за дитиною.

 

Симптоми пієлонефриту у дітей:

 

  • Лихоманка з ознобами та пітливістю. Як правило, вона ремітивного типу (постійно підвищена температура с добовими коливаннями в 1°С) .
  • Стійкий головний біль.
  • Відсутність апетиту.
  • Гіпо- чи адинамія.
  • Дизурія (занепокоєння перед сечовипусканням, часті позиви, печіння, біль, нетримання сечі).

 

У малюків запалення нирок може проявлятися проносами, частими зригуваннями, блювотою, схудненням. У такому віці встановити діагноз складно, але на пієлонефрит слід завжди перевіряти дитину при появі у неї незрозумілої лихоманки.

Складність діагностики полягає у тому, що діти інколи не можуть точно описати свої відчуття. Больовий синдром у них може проявлятися дискомфортом у животі або спині, що посилюється після фізичної активності.

При хронічному пієлонефриті діти бліді, астенічної тілобудови, легко втомлюються, часто хворіють. Постійні загострення призводять до структурних змін нирок, що можуть призвести до ниркової недостатності.

Пієлонефрит у вагітних

 

Пієлонефрит у вагітних – поширена патологія, зустрічається у 3-10 відсотків жінок. Зазвичай при виношуванні першої дитини спостерігається гостра форма, при повторних вагітностях – хронічна.

Найчастіше хвороба викликається кишковою паличкою. Пієлонефрит може серйозно ускладнити вагітність і зумовити її переривання, тому своєчасна діагностика і лікування патології надзвичайно важливі.

Пієлонефрит у вагітних

Фактори, що провокують захворювання:

 

  • стискання сечоводів збільшеною маткою;
  • розширення ниркових мисок під впливом прогестерону;
  • послаблення сфінктера уретри.

 

В більшості випадків пієлонефрит діагностують в другій половині вагітності. Типові симптоми:

  • виражений односторонній біль, що нагадує ниркову коліку;
  • іррадіація болю в пах, низ живота, статеві органи, в стегна;
  • дизурічні прояви;
  • слабкість;
  • висока лихоманка з ознобами;
  • м’язові та суглобові болі.

 

На пізніх термінах вагітності біль вже не так турбує майбутніх мам, але зберігаються такі симптоми, як печіння та часте сечовипускання.

 

Лікування пієлонефриту у дітей

Діагностика пієлонефриту

 

Найважливішим в діагностиці пієлонефриту є загальний аналіз сечі. Його здають у першу чергу. Сеча при пієлонефриті каламутна, насиченого кольору, має виражений неприємний запах.

Характерна ознака бактеріального запалення – підвищення кількості лейкоцитів. В нормі при мікроскопії сечі виявляється від двох до п’яти лейкоцитів. Чим сильніший патологічний процес, тим більше буде цих клітин. При гнійному пієлонефриті лейкоцити суцільно покривають поле зору під мікроскопом. Також при цій хворобі збільшується кількість білка та еритроцитів, але зазвичай не так сильно.

Треба розуміти, що лейкоцитоз в загальному аналізі сечі буває при будь-якому запальному процесі – пієлонефриті, циститі, уретриті. Він підтверджує сам факт запалення органу сечовидільної системи, але не вказує на його локалізацію.

 

Діагностика пієлонефриту

 

Також зміни в загальному аналізі сечі бувають пов’язані з порушенням збору сечі. Найчастіше це трапляється у пацієнток похилого віку. Щоб уникнути забруднення біоматеріалу, потрібно:

  • Провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів.
  • Максимально відсунути статеві губи у жінок або відкрити голівку статевого члена у чоловіків.
  • Закрити вхід в піхву тампоном (за наявності кров’янистих чи рясних виділень).
  • Для аналізу збирати середню порцію сечі.

 

Та навіть при дотриманні цих умов, зразок сечі може забруднитись внаслідок анатомічних особливостей. Найінформативнішим є отримання біоматеріалу при катетеризації сечового міхура людини.

Загальний аналіз крові при підозрі на гострий пієлонефрит є обов’язковим. Він опосередковано підтверджує діагноз. При циститі чи уретриті зазвичай змін в аналізі крові не буває, а при запаленні нирок виявляють збільшення числа лейкоцитів та підвищений рівень ШОЕ.

УЗД нирок дозволяє побачити структурні зміни, що вказують на запальний процес в нирках (потовщення стінок, розширення мисок тощо). Крім того, цей метод незамінний для виявлення анатомічних вад, каменів, пухлин та інших патологій, що підвищують ризик пієлонефриту чи погіршують його перебіг.

За показаннями також проводять КТ нирок та сечового міхура, внутрішньовенну урографію (з контрастуванням).

 

Лікування пієлонефриту

Посів сечі з антибіотикограмою

 

Бактеріальний посів сечі – досить інформативний аналіз. Він не тільки виявляє точного збудника хвороби, а й дозволяє підібрати оптимальний антибактеріальний препарат.

Але у цього обстеження є свої недоліки. Бакпосів сечі можна виконати лише за наявності бактерій в аналізі, а це не завжди буває при пієлонефриті. Крім того, для росту культур бактерій потрібен час – 5-14 днів. При гострому пієлонефриті вже за тиждень можуть розвинутись тяжкі ускладнення, тому лікарі призначають антибіотики широкого спектра дії з перших днів хвороби.

Бакпосів сечі найінформативніший при хронічному пієлонефриті з частими загостреннями, коли виявлення точного збудника є необхідною умовою адекватного лікування, а відсутність гострих симптомів дозволяє дочекатися результатів аналізу.

Лікування пієлонефриту

 

Оскільки запалення нирок викликають бактерії, лікують його антибіотиками. Як правило, використовують наступні групи препаратів:

  • пеніциліни;
  • цефалоспорини;
  • фторхінолони.

 

Симптоми пієлонефриту у дітей

 

Для лікування пієлонефриту у дорослих лікарі найчастіше призначають фторхінолони. Ці препарати ефективні саме проти збудників сечостатевих хвороб. Зазвичай використовують ліки першого та другого покоління – ципрофлоксацин, норфлоксацин і левофлоксацин.

Фторхінолони непогано переносяться, але можуть викликати шлунково-кишкові розлади, головний біль, порушення з боку центральної нервової системи.

Через вплив фторхінолонів на хрящову тканину, лікування пієлонефриту у дітей потребує інших антибіотиків. У більшості випадків достатньо призначення пеніцилінів (амоксицилін, амоксиклав) або цефалоспоринів (цефтріаксон). Терапію в дитячому віці треба підбирати дуже ретельно, щоб уникнути негативного впливу ліків на організм і не допустити переходу хвороби в хронічну форму.

Лікування пієлонефриту у вагітних зазвичай проводять захищеними препаратами пеніцилінового ряду (амоксиклав), особливо в першому триместрі, оскільки вони найбезпечніші для плода. За показаннями, з другого триместру можна призначати цефалоспорини і макроліди (кларитроміцин, азитроміцин).

При тяжкому перебігу хвороби лікування проводять в стаціонарі, додатково призначають дезінтоксикаційну терапію. При ускладненнях пієлонефриту (абсцес або карбункул нирки) роблять операцію, іноді нирку доводиться видаляти.

Корисною при пієлонефриті є певна дієта з виключенням гострої, копченої та солоної їжі. Дозволяється нежирне м’ясо, запечені страви, молочні та кисломолочні напої. Обов’язково вживати не менш ніж 2-2,5 л води на добу.

 

Симптоми пієлонефриту у дітей

Ускладнення пієлонефриту

 

При неадекватному лікуванні хвороби часто розвиваються ускладнення. До них відносять:

 

Адекватна терапія дозволяє уникнути цих ускладнень і досягти повного одужання людини.