Менінгіт – це запалення оболонок головного чи спинного мозку. Захворювання може викликатися різними збудниками. При вірусній інфекції менінгіт зазвичай має легкий перебіг, а при бактеріальній – часто розвиваються ускладнення. Рання діагностика хвороби дуже важлива, оскільки своєчасний початок лікування в більшості випадків дозволяє запобігти несприятливим наслідкам чи навіть смерті хворого.
Види менінгіту
Існують різні класифікації менінгітів. Найважливішою є етіологічна (за збудником), тому що вона допомагає швидко визначитися з тактикою лікування.
Стрептококи – Streptococcus pneumoniae і Streptococcus pyogenes
Стафілококи – Staphylococcus aureus та Staphyloloccus epidermidis.
Кишкова паличка (частіше у новонароджених).
Причини гнійного менінгіту у дітей та дорослих – ці бактерії. Але існують мікроорганізми, при зараженні якими розвивається серозне запалення оболонок. Це типово для кислотостійких паличок:
Серед збудників вірусних менінгітів частіше зустрічаються ентеровіруси (Коксакі та ЕСНО), вірус свинки (епідемічного паротиту), флавівіруси, аденовіруси (лише у людей з послабленим імунітетом), ВІЛ.
Зрідка виявляються і грибкові менінгіти – кандидозний, аспергильозний, криптококозний.
Та причини менінгіту – це не завжди інфекція. Оболонки мозку можуть запалюватися внаслідок патології ЛОР-органів чи зубів. Тому не варто нехтувати оглядом лікаря, якщо гайморит чи отит довго не проходить або на фоні тривалого зубного болю з’являється лихоманка і напруження м’язів шиї.
Фактори ризику менінгіту
Окрім безпосередніх причин, виділяють також провокуючі фактори, що підвищують ризик захворювання. До них належать:
Скупчення людей в закритих будівлях (студентські гуртожитки, казарми, інтернати).
Перебування на пляжі чи в басейні (ентеровірусний менінгіт).
Хронічні гнійні запальні процеси в середньому вусі або соскоподібному відростку.
Похилий вік (люди після 60 років).
Вживання наркотиків, алкоголізм (підвищує ризик туберкульозного менінгіту, хоча це рідкісна форма хвороби).
Послаблення імунітету на фоні гормональної терапії або хімієтерапії раку, після трансплантації органів, у хворих на ВІЛ.
Тяжкі черепно-мозкові травми (переломи основи черепа, решітчастої кістки).
Вроджені дефекти імунітету.
Стан після нейрохірургічного втручання.
Відсутність селезінки.
Шунти для дренажу спинномозкової рідини.
Остеомієліт (запалення кісток) хребців або черепу.
Штучні клапани серця.
Надмірне лікування антибіотиками широкого спектра дії (підвищує ризик грибкового менінгіту).
Симптоми менінгіту
Перші симптоми менінгіту у дорослих – це підвищення температури та головний біль. Вони зустрічаються при багатьох ГРВІ, тому можуть спочатку не насторожувати людину.
Але згодом головний біль посилюється, часто стає нестерпним, а знеболювальні засоби допомагають мало. Хворі описують його як пульсуючий або розпираючий.
Інші ознаки менінгіту:
Нудота та блювання, що не приносить полегшення.
Напруження, ригідність потиличних м’язів.
Висока лихоманка (більш як 39°C, характерна для бактеріальних менінгітів).
Світлобоязнь, посилення головного болю при ввімкненні світла.
Дихальна недостатність.
Уповільнення пульсу (брадикардія).
Менінгіт у дорослих також може проявлятися судомами. Інколи саме вони стають першим яскравим проявом хвороби. Хоча при розпитуванні хворі потім згадують такі ознаки менінгіту, як гарячка, нежить, головний біль чи скутість шийних м’язів.
При залученні до патологічного процесу головного мозку виникають різноманітні порушення свідомості. В тяжких випадках людина впадає в кому. Частіше зустрічається психомоторне збудження, яке потребує ургентної медикаментозної терапії.
Існує тріада симптомів менінгіту, які з великою часткою ймовірності вказують на наявність захворювання. Їх треба знати не тільки лікарям, а й звичайним людям, щоб своєчасно звернутися за медичною допомогою.
Класичні симптоми менінгіту:
Гарячка.
Ригідність потиличних м’язів.
Зниження рівня свідомості.
Але насправді всі три симптоми зустрічаються менш ніж у 50% хворих, а от два з трьох (у різних комбінаціях) – у 95%. Важливо розуміти, що нормальний стан потиличних м’язів не виключає захворювання. Також при менінгіті зустрічаються прояви, обумовлені основною хворобою – пухирці на губах при герпесі чи характерна геморагічна висипка (петехії) при менінгококовій інфекції.
Іноді лікарі діагностують менінгіт без температури. Це більш характерно для дуже старих пацієнтів зі зниженою реактивністю імунної системи. Зрідка його виявляють і у дуже молодих людей.
Симптоми менінгіту без температури:
нездужання;
поганий загальний стан;
зниження рівня свідомості (трапляється не у всіх пацієнтів).
Якщо свідомість людини не страждає, а прояви стерті та неспецифічні, то лікарі говорять про «менінгіт без симптомів». При вірусному – людина зазвичай одужує, а при бактеріальному – можуть раптово розвинутись важкі ускладнення, хоча буває і тривалий субклінічний перебіг.
Бактеріальний та вірусний менінгіт
Клінічні прояви хвороби напряму залежать від її збудника. Бактеріальний менінгіт – це в більшості випадків гнійне запалення оболонок. Патологія протікає гостро, з появою цілої низки виражених симптомів – лихоманки, сильного головного болю, ригідності потиличних м’язів.
Раптовий гострий початок та швидкий прогресуючий перебіг – типові симптоми гнійного менінгіту в мозкових оболонках. Страждає загальний стан хворого – він важкий і протягом кількох годин може розвинутися загроза життю.
При вірусному інфікуванні виникає серозний менінгіт. Він протікає значно легше, хоча хворі теж часто скаржаться на головний біль. Температура підвищується не завжди. Вірусні менінгіти зазвичай завершуються одужанням, навіть без особливого лікування. Прогноз цієї форми хвороби сприятливий.
Бактеріальний серозний менінгіт (туберкульозний, бруцельозний, нейробореліоз) частіше переходить в хронічну форму з розвитком неврологічних ускладнень та інтелектуально-мнестичних порушень.
Шкірна гіперестезія (підвищена чутливість до дотиків).
Гіперакузія (непереносимість гучних звуків).
Поява червоних плям на тілі через розлади вегетативної нервової системи.
Напруженість м’язів потилиці.
Порушення свідомості (загальмованість, плутаність), що виникає наприкінці другого тижня хвороби.
Менінгеальна поза «лягавого собаки».
Без лікування туберкульозній менінгіт швидко переходить в термінальну фазу. У хворого з’являються центральні паралічі, сенсорні розлади, ураження черепно-мозкових нервів. Згодом порушується дихання, виникає аритмія, можлива поява судом, підвищення температури тіла до 41°С або ж значне її зниження. Якщо хвороба прогресує, то через 7-10 днів настає параліч судинного та дихального центрів ствола мозку і смерть.
Для профілактики туберкульозного менінгіту всіх новонароджених дітей в пологових будинках щеплять вакциною БЦЖ. Це дозволило суттєво знизити частоту цього смертельного ускладнення. Наразі туберкульозний менінгіт зустрічається вкрай рідко.
Менінгіт у дітей
Бактеріальний менінгіт у дітей треба підозрювати завжди при появі вираженої симптоматики та різкому погіршенні стану. Важливо розуміти, що дитина може загинути менш ніж за добу від появи симптомів. На ранніх стадіях вірусне ураження оболонок має схожі прояви, але легший перебіг та сприятливіший прогноз, тому дуже важливо розрізняти ці дві форми.
Менінгіт у новонароджених та малюків до трьох місяців зазвичай викликаний стрептококом, грамнегативними паличками та лістеріями. У старших дітей основні збудники – пневмокок та менінгокок. Дуже рідко хворобу спричиняють мікобактерії туберкульозу та борелії. Вірусне запалення оболонок в більшості випадків викликають ентеровіруси.
Симптоми менінгіту у дітей
Як розпізнати менінгіт у дитини? За такими ознаками:
Вимушене положення тіла (ноги підтиснуті до тіла, голова закинута назад).
Значне порушення загального стану.
Сильна лихоманка.
Головний біль.
Блювання.
Ригідність потиличних м’язів.
У новонароджених та малюків першого року життя хвороба проявляється такими ознаками:
Напруження потиличних м’язів у малих дітей – необов’язкова ознака менінгіту. При менінгококовій інфекції, що ускладнилась сепсисом (менінгококцемія) на тілі дитини з’являється геморагічна висипка. Вона розташована на сідницях, ногах, спині, елементи можуть бути різного розміру, зірчастої форми.
Поява таких петехій – надзвичайно небезпечний симптом, оскільки у менінгококцемії блискавичний перебіг та висока летальність. Лікування менінгококової інфекції слід починати якнайшвидше, дитину з геморагічною висипкою треба негайно госпіталізувати.
Ускладнення менінгіту
Оскільки хвороба вражає мозкові оболонки, вона має несприятливі наслідки, іноді віддалені. Вони більш притаманні бактеріальним та грибковим менінгітам. Основні ускладнення захворювання:
Ускладнення менінгококової інфекції можуть бути критичними як для дітей, так і для дорослих.
Діагностика менінгіту
Перше, що робить лікар при підозрі на цю хворобу – перевіряє стан потиличних м’язів. Їхнє напруження, неможливість привести підборіддя до грудей, позитивні симптоми Керніга та Брудзинського вказують на високу ймовірність менінгіту.
Основні методи діагностики менінгіту:
Загальний аналіз крові.
Визначення рівня С-реактивного білку.
Коагулограма.
Біохімічні показники.
Спинномозкова пункція.
Посів крові (береться два зразки до початку антибактеріального лікування).
Проведення спинномозкової пункції необхідне для підтвердження запального процесу та визначення виду менінгіту – гнійний чи серозний. В першому випадку виявляється велика кількість нейтрофілів, зниження рівня глюкози та підвищення білка, сама рідина каламутна. При серозному запаленні вона прозора, присутні лімфоцити.
В сумнівних випадках (грибки, туберкульоз) проводиться мікробіологічне дослідження та бакпосів спинномозкової рідини (ліквору).
Для виключення ускладнення менінгіту, зокрема набряку мозку, лікарі рекомендують виконати КТ чи МРТ.
При неінфекційних менінгітах також проводяться обстеження відносного основного захворювання (отит, синусит, мастоїдит тощо), хворий потребує консультації відповідних спеціалістів (ЛОР, стоматолог).
Лікування менінгіту у дітей та дорослих
При підозрі на бактеріальну інфекцію (гнійний менінгіт з типовою клінічною картиною) антибіотикотерапія починається негайно. У літніх людей (після 55 років) також вводять гормони (дексаметазон внутрішньовенно), оскільки у них висока ймовірність пневмококового менінгіту. Якщо збудник не підтверджується, надалі дексаметазон скасовують.
Основні антибіотики, що використовують для лікування менінгіту:
цефтріаксон;
ванкоміцин;
G-пеніцилін;
ампіцилін (додатково при підозрі на лістеріоз);
меропенем.
Після визначення конкретного збудника та його чутливості до ліків препарати за необхідності міняють.
При менінгококовому менінгіті обов’язково проводиться обстеження контактних осіб та превентивна антимікробна терапія. Протягом доби ізолюються члени родини, інші діти, працівники дитячого садку та медичний персонал, що контактував з хворим без засобів захисту.
Тривалість лікування пацієнтів складає від 7 до 28 днів залежно від мікроорганізму. Вірусні запалення оболонок потребують лише симптоматичної та дезінтоксикаційної терапії (за необхідності).
Лікування менінгіту у дітей проводиться за тими ж принципами. Дуже важливо швидко привезти дитину до лікарні, оскільки хвороба в них може протікати блискавично. Крім того, використання антибіотиків через масивний розпад бактерій часто ускладнюється септичним шоком. Він розвивається приблизно через 30-60 хвилин від початку лікування, тому діти мають знаходитися в лікарні, де їм можуть надати ургентну допомогу.
Вірусні менінгіти у дітей, як і у дорослих, протікають легко і не потребують спеціальної терапії. Але це не стосується герпетичних менінгітів. При герпетичних менінгітах дітям внутрішньовенно вводять ацикловір, аби запобігти розвитку енцефаліту та пошкодженню головного мозку.
Наслідки менінгіту у дітей та дорослих можуть бути тяжкими, особливо якщо причиною є бактерія і не почати лікування менінгококової інфекції якомога швидше. Ускладнення після менінгококової інфекції можуть призвести до інвалідності людини й навіть смерті.
