Хвороба Альцгеймера: перші симптоми, причини, лікування
25/05/22
Хвороба Альцгеймера – це тяжке невиліковне захворювання головного мозку, що проявляється як прогресувальна втрата памʼяті, інтелектуальних здібностей і здатності говорити. На пізніх стадіях хвороби людина втрачає мову і інтелект повністю. Захворювання частіше зустрічається у літніх людей та є незворотним. Без повного та спеціального догляду хворий може померти.
Хвороба Альцгеймера: причини виникнення
Точні причини хвороби Альцгеймера невідомі, але приблизно у 15% пацієнтів розвиток патології пов’язаний з генними мутаціями. В таких людей хвороба дебютує в молодому віці й має спадковий характер. Сьогодні є можливість генетичного тестування для оцінки ризику захворіти Альцгеймером, хоча це складна процедура.
Деякі форми хвороби Альцгеймера передаються аутосомно-домінантно. Це означає, що у дитини вірогідність генної мутації буде 50%, якщо хворіє один із батьків, а якщо обоє, то 75-100%. Перші прояви захворювання у членів таких сімей з’являються ще в працездатному віці.
Існують і такі генні мутації, які виникають у людини без зв’язку зі спадковістю та здоров’ям батьків. Серед провокувальних факторів хвороби Альцгеймера виділяють наступні:
Також існує теорія, що розвитку деменції сприяє перетворення білка, що укриває клітину, на пріон – патогенне утворення. Далі воно поширюється на інші білки, що призводить до пошкодження кори головного мозку та підкоркової сірої речовини.
Саме здатність пріонних білків до самовідтворення, на думку дослідників, і є причиною хвороби Альцгеймера.
При хворобі Альцгеймера в головному мозку формуються особливі структури – нейрофібрилярні клубочки. Вони порушують звʼязки між клітинами мозку, що відповідають за навчання, мову та памʼять.
Зміни прогресують з віком: чим старша людина, тим вище ймовірність такого діагнозу. Хвороба Альцгеймера у жінок зустрічається в 2 рази частіше, але це пов’язують не зі статтю, а з більшою тривалістю життя. Хоча є версія, що зниження рівня естрогена у жінок після настання менопаузи сприяє швидшому старінню клітин мозку і розвитку деменцій.
Хвороба Альцгеймера: симптоми
Основні симптоми хвороби Альцгеймера – це втрата інтелектуальних функцій та порушення пам’яті. Вони починаються з банальної забудькуватості, але досить швидко прогресують. Хвороба Альцгеймера і деменція нерозривно пов’язані між собою. Остання – це неминучий наслідок захворювання.
Перші симптоми хвороби Альцгеймера – це ознаки порушення короткочасної пам’яті. Близьких людей хворого насторожують його питання, які постійно повторюються. Хвора на Альцгеймер людина швидко забуває, що робила нещодавно, перепитує, кладе предмети не на свої місця. Інколи вона навіть забуває призначення звичайних речей.
З часом ознаки хвороби Альцгеймера стають все помітнішими. Пацієнт втрачає здатність аналізувати та прогнозувати, вирішувати складні питання. Наприклад, йому може бути складно розпоряджатися грошима, планувати витрати, якісь заходи.
У людей з хворобою Альцгеймера псується мова та зорово-просторова орієнтація. Вони не розпізнають знайомі обличчя і речі, постійно допускають помилки в письмі та розмові, хибно мислять.
Зазвичай хвороба Альцгеймера невпинно прогресує – швидко чи поступово. Але іноді спостерігаються періоди плато, коли пацієнт зупиняється на певному ступені порушень. Це найсприятливіший перебіг захворювання.
У хворих на Альцгеймер є такі порушення поведінки:
надмірне збудження;
крикливість;
маячня переслідування;
схильність до бродяжництва.
Стадії хвороби Альцгеймера
На ранніх стадіях порушення не такі помітні, або людина намагається їх приховати. Але з часом вони прогресують. Виділяють наступні стадії хвороби Альцгеймера:
помірна;
середня;
тяжка.
На помірній стадії хвороби Альцгеймера пацієнт здатний себе обслуговувати, більшості симптомів не помічає. Основні прояви:
Забуває стару інформацію, не може запам’ятати нову.
Не може знайти дорогу в незнайомому місці.
Не розуміє абстрактні або складні ідеї.
Порушується сприйняття часу.
Складно підбирати нові слова.
Виникають проблеми з виконанням повсякденних завдань.
Знижується активність, може розвиватися депресія або, навпаки, агресивність.
При середньому ступені порушень пацієнт перестає слідкувати за собою. Він не приділяє увагу гігієні, не перевдягається. Якщо не контролювати харчування, починає втрачати вагу. Часто блукає навіть в знайомих місцях. Іноді зʼявляються галюцинації.
Тяжка стадія – це повна нездатність до самообслуговування. Хворі на Альцгеймер втрачають здатність сприймати мову або говорити. Через зростаючу ригідність (заціпенілість) кінцівок людина сутулиться, човгає, інколи зовсім перестає ходити. З’являється нетримання калу, сечі, можуть траплятися напади епілепсії. Побутові навички повністю втрачаються.
Діагностика хвороби Альцгеймера
Діагноз хвороба Альцгеймера встановлюється клінічно – під час огляду та збору анамнезу. Головний критерій – це значуще порушення пам’яті, що розвивається поступово та триває понад 6 місяців. Для підтвердження використовують тестування пацієнта.
Додатково лікар може призначати наступні обстеження:
МРТ головного мозку для виключення пухлини (при хворобі Альцгеймера виявляють атрофічні зміни).
Дослідження спинномозкової рідини з визначенням рівня аномальних біомаркерів (бета-амілоїд).
Але навіть якщо всі обстеження не виявляють жодних відхилень, хворобу Альцгеймера виключити неможливо. Діагноз вважається підтвердженим за наявності наступних критеріїв:
Типові клінічні та неврологічні зміни у хворого.
Клінічні зміни та генні мутації 1, 14 або 21 хромосоми.
Лікування хвороби Альцгеймера
Ця патологія невиліковна, але терапія допомагає продовжити період плато і зменшити прояви. Для цього використовують такі препарати:
Донепезил;
Ривастигмін;
Галантамін;
Мемантин.
Перші три препарати при тривалому прийманні часто викликають нудоту і блювоту, болі в животі, тому їх краще використовувати у вигляді трансдермальних пластирів або в комбінації з мемантином.
Основна мета лікування хвороби Альцгеймера – відтермінування необхідності стороннього догляду та переводу хворого в спеціалізовану установу. Якщо ліки більше не допомагають пацієнтові, терапію припиняють на декілька тижнів. При прогресуванні хвороби знову розпочинають лікування.
При ускладненнях поведінки хворого лікарі призначають психіатричні засоби (наприклад, рисперидон), але коротким курсом – не більше 6 тижнів. Рідним слід створювати для хворих особливе оточення з помітними стимулами (яскраві кольори, картини, настінні годинники та календарі). Важливо, щоб поміщення, де перебуває пацієнт, було безпечним.
Прогноз при хворобі Альцгеймера несприятливий. Вважається, що від встановлення діагнозу до смерті в середньому проходить 7 років, а після втрати здатності ходити – близько 6 місяців. Але ці дані спірні.
