Гіпотиреоз: симптоми, причини, лікування

24/06/22

Гіпотиреозом називають дефіцит гормонів щитоподібної залози, він виникає через зниження її функції. Гіпотиреоз довгий час може протікати непомітно або проявлятися незначеними симптомами, але водночас негативно впливати на весь організм.

 

Симптоми гіпотиреозу

Причини гіпотиреозу

 

Недостатність щитоподібної залози діагностують у будь-якому віці, та найчастіше вона вражає літніх людей. У багатьох випадках діагноз встановлюється несвоєчасно, оскільки такі пацієнти (і їхні близькі) пов’язують симптоми гіпотиреозу з віковими змінами організму.

Гіпотиреоз буває первинним і вторинним. Первинний виникає через захворювання самої щитоподібної залози, а вторинний – через патології системи, що регулює її діяльність, тобто гіпоталамуса та гіпофіза.

 

Поширені причини первинного гіпотиреозу:

  • аутоімунне пошкодження щитоподібної залози, найчастіше це тиреоїдит Хашимото;
  • посттерапевтичний гіпотиреоз;
  • йододефіцитний зоб;
  • вплив деяких ліків;
  • наслідки променевої терапії.

 

При аутоімунному тиреоїдиті Хашимото щитоподібна залоза збільшується (це називається «щільний зоб»). Але згодом вона зморщується, тканини залози заміщуються фіброзною тканиною, і здатність виробляти гормони суттєво знижується.

Посттерапевтичний гіпотиреоз виникає після лікування гіпертиреозу (підвищеної функції щитоподібної залози). Дуже часто це ускладнення спостерігається після терапії радіоактивним йодом чи хірургічного видалення частини залози. Якщо функція щитоподібної залози надмірно знизилась при лікуванні антитиреоїдними препаратами (мерказоліл), у більшості пацієнтів вона відновлюється після припинення терапії чи корекції дозування.

Також інколи збільшення залози (зоб) формується на фоні йододефіциту. У більшості пацієнтів після цього розвивається гіпертиреоз, та при значній нестачі йоду щитоподібна залоза не в змозі секретувати потрібну кількість гормонів. Це призводить до зниження її функції.

Зобний гіпотиреоз виникає і при рідкісних ферментативних дефектах. Зазвичай це спадкові хвороби, при яких зменшується синтез тиреоїдних гормонів. У відповідь залоза збільшується з формуванням зоба, але функція її залишається зниженою.

Гіпотиреоз симптоми у жінок

Приймання деяких ліків може викликати гіпотиреоз (як і гіпертиреоз). Це антиаритмічний засіб – аміодарон, препарати літію. Перед початком лікування необхідно обов’язково з’ясувати, чи мав пацієнт раніше проблеми з щитоподібною залозою та перевірити рівень її гормонів. Надалі ці аналізи слід повторювати через 3-6 місяців.

Ятрогенний гіпотиреоз виникає після видалення щитоподібної залози або передозування антитиреоїдними ліками, але він має тимчасовий характер.

На функцію щитоподібної залози впливає променева терапія, яку призначають з приводу лімфоми або раку гортані. Ризик такого ускладнення досить високий, тому рівень тиреоїдних гормонів перевіряють всім пацієнтам через півроку-рік.

Але не завжди причини гіпотиреозу пов’язані з патологією самої залози. В рідкісних випадках порушення її функції виникає через неправильну роботу регулювальної гіпоталамо-гіпофізарної системи. Причини вторинного гіпотиреозу:

  • знижена секреція тиреотропного гормону гіпофізом;
  • недостатня кількість в організмі тиреотропін-рилізинг-гормона (ТРГ), який виробляється гіпоталамусом.

 

Вроджений гіпотиреоз

Хоча патологія частіше вражає літніх людей, гіпотиреоз у дітей трапляється досить часто. Найбільш небезпечною є вроджена форма хвороби.

Симптоми гіпотиреозу у немовлят:

  • знижений тонус м’язів;
  • тривала жовтяниця;
  • пупочна грижа;
  • нейро-сенсорна приглухуватість;
  • збільшення язика (макроглосія);
  • респіраторний дистрес-синдром (порушення дихання);
  • великі, тривало існуючі тім’ячки;
  • хриплий плач;
  • зниження апетиту.

 

Субклінічний гіпотиреоз

 

Існує окрема форма хвороби, при якій виявляються зміни в аналізах, але типові симптоми хвороби відсутні. Це субклінічний гіпотиреоз. Про цей діагноз лікарі говорять, коли рівень ТТГ підвищується від 4 до 10 мОд/л, а Т4 залишається в межах норми.

Для діагнозу субклінічний гіпотиреоз важливо, щоб пацієнт не мав проявів захворювання. В такому випадку він не потребує замісної терапії, а тільки періодичного контролю рівня тиреоїдних гормонів та ТТГ.

Субклінічний гіпотиреоз можна виявити у 15% літніх жінок та 10% чоловіків, особливо при супутньому аутоімунному тиреоїдиті.

Якщо рівень ТТГ складає більш ніж 10 мОд/л, це свідчить про високий ризик розвитку повноцінного гіпотиреозу з типовими симптомами протягом 10 років, а також розвитку ускладнень – дисліпідемії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця. Таким пацієнтам варто отримувати замісну терапію, навіть якщо вони не мають проявів хвороби. І навпаки, за наявності симптомів (сонливість, втомлюваність, депресія) лікування призначають при рівні ТТГ вище за 4 мОд/л.

Субклінічний гіпотиреоз у жінок, що планують вагітність, завжди потребує лікування, щоб запобігти ускладненням у дитини.

 

Субклінічний гіпотиреоз

 

Симптоми гіпотиреозу

 

Існує дуже багато симптомів гіпотиреозу, але, оскільки патологія розвивається поступово, більшість з них не надто турбує хворих, або вони пов’язують їх з іншими хворобами. Зниження функції щитоподібної залози може довгий час залишатися непоміченим, саме тому ендокринологи рекомендують після 35 років регулярно перевіряти стан залози.

Основні симптоми гіпотиреозу:

  • сонливість, слабкість, втомлюваність;
  • загальмованість (мовна, психомоторна), апатія, депресія;
  • низька витривалість під час фізичних навантажень;
  • постійна мерзлякуватість;
  • сухість шкіри – вона стає блідою або набуває жовтуватого відтінку;
  • потовщення шкіри на ліктях, стопах;
  • знижена пітливість;
  • мікседема (щільні набряки);
  • сухе і ламке волосся, іноді – випадіння брів;
  • безпричинне збільшення ваги;
  • зміна голосу – він стає хриплим, грубим через потовщення голосових складок і макроглосію;
  • рідке і поверхневе дихання;
  • уповільнення частоти серцевих скорочень/пульсу (брадикардія – дуже характерний симптом);
  • гіпотонія, але зрідка буває і підвищення артеріального тиску;
  • значне приглушення тонів серця при вислуховуванні їх фонендоскопом;
  • постійні закрепи, що спричиняють суттєвий дискомфорт;
  • при важкому гіпотиреозі іноді розвивається асцит, також може виявлятися рідина в плевральних порожнинах та перикарді;
  • приглухуватість;
  • сповільнення рефлексів;
  • болі в м’язах, судоми;
  • набряки суглобів;

Також симптоми гіпотиреозу у жінок включають збої менструального циклу, безпліддя, викидні, а у чоловіків – імпотенцію, зниження лібідо.

Пригнічення функції щитоподібної залози позначається на роботі центральної нервової системи. Пацієнти скаржаться на проблеми з пам’яттю, нездатність сконцентруватися, низьку активність. У багатьох розвивається субклінічна або явна депресія, в тяжких випадках гіпотиреоз проявляється біполярним розладом, параноїдальним психозом, деменцією. При прогресуванні хвороби може наступити кома.

Ускладнення гіпотиреозу

Гіпотиреоз погіршує роботу абсолютно всіх систем організму, уповільнює метаболізм. Найбільш страждають серцево-судинна та нервова система. Результатом патології можуть стати гіпотиреоїдна кардіоміопатія, атеросклеротичне пошкодження судин, ішемічна хвороба серця, виражене зниження інтелектуально-мнестичних функцій та психічні розлади.

Та найбільш небезпечним ускладненням є мікседематозна (гіпотиреоїдна) кома. Це загрозливий для життя стан, що розвивається при вкрай важкому, нелікованому гіпотиреозі або при приєднанні супутніх хвороб (наприклад, тяжких інфекцій).

Основні прояви мікседематозної коми:

  • Зниження температури тіла до 30°С. Були зафіксовані випадки з гіпотермією 24°С.
  • Значна брадикардія.
  • Низький артеріальний тиск.
  • Розлади дихання.
  • Низький вміст кисню в крові.
  • Гіпоглікемія.
  • Зменшення рівня натрію в крові.
  • Значні набряки, симптоми водної інтоксикації.
  • Зниження сухожильних рефлексів, м’язова гіпотонія.
  • Кома і шок.

Мікседематозна кома – рідкісне ускладнення, оскільки у більшості пацієнтів гіпотиреоз виявляється і лікується своєчасно. Але вона може розвинутись при самовільному припиненні лікування (особливо після хірургічного видалення щитоподібної залози) та при тяжких інфекціях, наприклад, пневмонії, особливо у літніх людей.

 

Лікування гіпотиреозу

 

Діагностика гіпотиреозу

Гіпотиреоз можна запідозрити при огляді хворого або виявити його випадково – при профілактичному обстеженні щитоподібної залози. Вирішальним методом є оцінка функції щитоподібної залози, для цього визначають рівні наступних гормонів:

  • ТТГ;
  • Т3;
  • Т4 (вільний).

При первинному гіпотиреозі вміст ТТГ підвищується, а тиреоїдних гормонів – знижується (Т3 може залишатися в межах норми). При вторинному/третинному – рівень ТТГ не міняється або понижений, Т4 – знижений. При підозрі на аутоімунну патологію щитоподібної залози досліджують антитиреоїдні антитіла (АТПО).

Також лікарі призначають такі дослідження:

  • Загальний аналіз крові (виявляється анемія).
  • Ліпідограму (зазвичай рівні холестерину і тригліцеридів підвищені).
  • Електроліти крові (зниження натрію та підвищення кальцію).
  • УЗД щитоподібної залози для виявлення структурних змін і причини гіпотиреозу.
  • ЕКГ (часто виявляється брадикардія, ішемічні зміни, низький вольтаж зубців, блокади).
  • Рентгенографія, УЗД черевної порожнини, УЗД серця – для виявлення рідини в порожнинах.

Гіпотиреоз симптоми

Лікування гіпотиреозу

 

Лікування гіпотиреозу – довічна замісна гормональна терапія левотироксином. Найчастіше це препарати Еутирокс та L-тироксин. Вони взаємозамінні. Дозу збільшують поступово. Водночас необхідно контролювати ТТГ. Перевіряти рівень гормону треба не раніше, ніж через 4 тижні від початку терапії або підвищення дози, оскільки вміст ТТГ змінюється повільно.

При лікуванні жінок, що планують вагітність, ТТГ не повинен перевищувати 2,5 мОд/л. Цей рівень оптимальний і в першому триместрі, а в другому і третьому допустимі межі складають не більше 2,5-3 мОд/л.

Лікування літніх людей чи пацієнтів з супутніми хворобами серця слід проводити з обережністю і ні в якому разі не допускати надмірного підвищення функції щитоподібної залози, оскільки гіпертиреоз дуже небезпечний саме для серцево-судинної системи.

Слід враховувати, що при зниженні функції щитоподібної залози ендокринологи не лікують, спираючись лише результати аналізів. Для підбору адекватної терапії важливі й клінічні прояви хвороби, й стан здоров’я пацієнта в цілому.

Якщо гіпотиреоз виник через видалення щитоподібної залози, вилікувати його неможливо. І хворий має приймати ліки все життя. При транзиторному гіпотиреозі функція щитоподібної залози відновлюється, і під наглядом лікаря терапію припиняють. Також важливо лікувати не тільки гіпотиреоз, але і його причину, якщо це можливо.

 

Харчування при гіпотиреозі

 

Функція щитоподібної залози не залежить від їжі, і її порушення не лікують дієтою. Але дефіцит тиреоїдних гормонів призводить до збільшення рівня холестерину і тригліцеридів (це небезпечні ліпіди), а вони, своєю чергою, сприяють формуванню атеросклеротичних бляшок. Атеросклероз судин – це високий ризик інфаркту та інсульту, ішемічної хвороби серця, стенокардії. Саме тому дієта хворим необхідна, вона запобігає серцево-судинним ускладненням.

Харчування при гіпотиреозі повинно включати:

  • Свіжі овочі та фрукти.
  • Різноманітну зелень.
  • Куркуму.
  • Нежирне м’ясо.
  • Крупи.

Також пацієнтам рекомендують виключити з раціону всі тваринні жири, м’ясні бульйони, смажені та копчені страви.

Хоча гіпотиреоз – поширена і небезпечна хвороба, при постійному лікуванні вона практично не впливає на тривалість та якість життя. А адекватна терапія запобігає розвитку ускладнень.