Лікування та симптоми гіпертиреозу

22/06/22

Гіпертиреозом називають підвищену активність щитоподібної залози. Це призводить до значної секреції тиреоїдних гормонів Т3 і Т4 і, як наслідок, прискорення обміну речовин. Цей стан іноді називають пожежею метаболізму. Без лікування страждають всі органи, та найбільше – серцево-судинна система.

Симптоми гіпертиреозу

Щитоподібна залоза – це регулятор обмінних процесів в організмі. Вона виробляє 2 гормони – Т3 (трийодтиронін) та Т4 (тироксин). Тиреоїдні гормони впливають на багато важливих функцій:

  • частоту серцевих скорочень;
  • нормальний ритм серця;
  • зріст;
  • виділення тепла;
  • швидкість спалювання калорій;
  • еластичність шкіри;
  • перетравлювання їжі;
  • репродуктивну здатність;
  • психоемоційний стан.

Роботу щитоподібної залози регулює гіпофіз завдяки тиреотропному гормону (ТТГ). Саме цей гормон стимулює секрецію Т3 і Т4, коли їхній вміст в організмі знижується.

Коли щитоподібна залоза виділяє занадто багато тиреоїдних гормонів через гіперфункцію, гіпофіз знижує утворення ТТГ, адже у ньому відпадає необхідність. Саме тому тиреотропний гормон – інформативний показник функції щитоподібної залози і його використовують для діагностики її порушень.

Гіпертиреоз – поширене захворювання у світі. Воно може виникнути у будь-якому віці, але найчастіше – у жінок після народження дитини чи в менопаузі. Вплив гіпертиреозу на життєві функції може виявитися незворотним, тож важливо своєчасно його діагностувати.

Гіпертиреоз у чоловіків зустрічається у 10 разів рідше, раніше це порушення взагалі вважали жіночою хворобою.

Гіпертиреоз має три форми складності:

  • субклінічний гіпертиреоз, що проявляється лише зниженим рівнем ТТГ і незначними скаргами;
  • явний, або маніфестний гіпертиреоз, коли рівень Т3 і Т4 в крові перевищує межі норми та присутні типові симптоми;
  • ускладнена форма, коли до хвороби вже приєдналася серцева недостатність, психоз, аритмія та інші тяжкі стани.

Гіпертиреоз лікування

Причини гіпертиреозу

Найчастіше функція щитоподібної залози змінюється внаслідок її захворювань. До гіпертиреозу призводять наступні патології:

  • хвороба Грейвса (Базедова хвороба);
  • багатовузловий токсичний зоб;
  • одиничний токсичний вузол;
  • тиреоїдит.

Ятрогенний гіпертиреоз виникає при передозуванні засобів для лікування зниженої функції щитоподібної залози (гіпотиреозу). Це порушення зустрічається досить часто, тому варто регулярно перевіряти вміст тиреотропного гормону в крові під час лікування гіпотиреозу та за необхідності проводити корекцію.

Також функція щитоподібної залози може підвищуватися при лікуванні деякими препаратами – наприклад, аміодароном, що призначають при аритміях. Інші ліки, що можуть викликати гіпертиреоз:

  • препарати літію;
  • алемтузумаб;
  • ніволумаб.

Гіпертиреоз також часто розвивається через надлишок йоду, що потрапляє в організм. Він входить до складу деяких відхаркувальних засобів і йодовмісних контрастних речовин, що використовуються при проведенні КТ.

До рідкісних причин гіпертиреозу належить підвищена активність гіпофіза з надмірною секрецією тиреотропного гормону.

Хвороба Грейвса (Базедова хвороба)

Це найпоширеніша аутоімунна причина гіпертиреозу. При хворобі Грейвса організм виробляє антитіла, що стимулюють щитоподібну залозу. Це швидко призводить до надмірної секреції тиреоїдних гормонів та істотного збільшення щитоподібної залози в розмірах.

Базедову хворобу лікарі називають дифузним токсичним зобом (ДТЗ). Точна причина порушення імунного контролю невідома, але часто зустрічаються сімейні випадки цього захворювання.

Гіпертиреоз симптоми

Імунне запалення розвивається не тільки в щитоподібній залозі. Осередки можуть виявлятися в очницях (тиреоїдна офтальмопатія) або підшкірній клітковині гомілок (претибіальна мікседема) з появою характерних симптомів. Це властиво лише хворобі Грейвса, за інших причин гіпертиреозу страждає тільки щитоподібна залоза.

Виділяють наступні причини розвитку дифузного токсичного зоба:

  • Спадковість.
  • Тютюнопаління.
  • Естрогени (жіночі статеві гормони, саме через це хвороба так поширена серед жінок).
  • Підвищена кількість йоду в харчових продуктах.

 

Багатовузловий токсичний зоб

Багатовузловий зоб (хвороба Пламмера) теж є частою причиною гіпертиреозу. Зазвичай вузлове збільшення тканини щитоподібної залози формується на фоні дефіциту йоду в організмі. Саме тому ця хвороба поширена в країнах і регіонах з йододефіцитом.

З часом вузли починають автономно утворювати збільшену кількість тиреоїдних гормонів, цей процес не пов’язаний з аутоімунною патологією і не залежить від рівня ТТГ. У такому випадку гіпертиреоз розвивається поступово, перша ознака – знижений тиреотропний гормон. Згодом виявляється і підвищений вміст Т3 і Т4.

Найчастіше вузловий зоб діагностують у жінок 40-50 років. Підлітки та молоді люди хворіють рідко. Симптоми довгий час виражені слабко, хвороба часто проявляється лише під впливом великої дози йоду – наприклад, при проведенні КТ з контрастом чи при лікуванні аміодароном, коли секреція гормонів щитоподібної залози різко зростає.

Одиничний токсичний вузол

Найчастіше це доброякісна пухлина – аденома щитоподібної залози або гіперпластичний вузол, що має автономну активність. У більшості випадків ця патологія призводить до гіпертиреозу.

Вважається, що причиною його формування є соматична мутація рецептора тиреотропного гормону. На частку одиничних токсичних вузлів припадає близько 5% усіх випадків гіпертиреозу.

Тиреоїдит

Тиреоїдитом називають запалення щитоподібної залози. Основні причини цього захворювання:

Через запальний процес у пацієнтів спочатку діагностують гіпертиреоз, але потім кількість накопичених гормонів різко знижується з переходом в гіпотиреоз. Надалі щитоподібна залоза зазвичай відновлює свою функцію.

Гіпертиреоз у вагітних

Гіпертиреоз у вагітних є поширеним захворюванням, оскільки найчастіше функція щитоподібної залози порушується саме у молодих жінок. Він підвищує ризик викидня та передчасних пологів, крім того, під час народження дитини може виникнути небезпечне ускладнення – тиреотоксичний криз.

При Базедовій хворобі антитіла до рецепторів тиреотропного гормону можуть проникати крізь плаценту і призводити до транзиторного гіпертиреозу у новонародженого. Саме тому важливо визначати рівень цих антитіл на початку вагітності (або під час діагностики гіпертиреозу), а при позитивному результаті – повторити аналіз на 18-22 тижні.

Навіть якщо жінці в минулому провели радикальне лікування дифузного токсичного зоба, вона має обстежитись в ендокринолога під час вагітності.

Важливо відрізняти гіпертиреоз, що виник вперше, від дифузного токсичного зоба та тиреотоксикозу вагітних. Остання патологія самостійно регресує до 20 тижня вагітності й зазвичай не потребує лікування. Також не лікують субклінічний гіпертиреоз вагітних, але ретельний моніторинг тиреоїдних гормонів у цей час обов’язковий.

Оскільки при вагітності ТТГ знижується навіть у здорових жінок, важливо, щоб всі результати досліджень трактував досвідчений лікар, за можливості – ендокринолог.

 

Гіпертиреоз у дітей

 

Гіпертиреоз у дітей може розвинутись у будь-якому віці. Якщо мати страждала на дифузний токсичний зоб під час вагітності, малюки народжуються вже з гіперфункцією щитоподібної залози.

Найчастіше причинами гіпертиреозу у дітей стають такі захворювання:

Симптоми гіпертиреозу у дітей залежать від їхнього віку та форми хвороби. У новонароджених найчастіше трапляються діарея, блювота, втрата ваги, порушення сну.

Діти старшого віку скаржаться на тремор рук, пітливість, схуднення, тривожність, серцебиття. Якщо гіпертиреоз є наслідком тиреоїдиту, у дитини відмічається підвищення температури, біль в ділянці шиї. При Базедовій хворобі у дитини розвивається офтальмопатія (випинання очних яблук).

Гіпертиреоз у дітей

Симптоми гіпертиреозу

 

Незалежно від причини, що викликала порушення функції щитоподібної залози, більшість пацієнтів мають наступні симптоми гіпертиреозу:

  • тахікардію (прискорений пульс), це суттєво знижує витривалість під час фізичних навантажень;
  • артеріальну гіпертензію;
  • різноманітні порушення серцевого ритму, нерідко – миготливу аритмію;
  • відчуття жару, пітливість;
  • безпричинне схуднення, при цьому більшість відмічають посилений апетит;
  • тремор пальців;
  • дратівливість, психоемоційну лабільність, плаксивість;
  • безсоння, тривожність;
  • підвищену вологість шкіри;
  • часту дефекацію, іноді проноси;
  • підвищену активність, хоча часто відчувають слабкість, втомлюваність.

Іноді зміни стосуються і зовнішності – у деяких хворих очі здаються постійно широко розплющеними.

Гіпертиреоз у чоловіків може викликати імпотенцію, у жінок – порушення менструального циклу, безпліддя. У літніх пацієнтів більшість типових проявів хвороби часто відсутні, натомість у них відмічаються слабкість, замкнутість, дезорієнтація, депресія. Цей симптомокомплекс отримав назву «апатичний гіпертиреоз».

При Базедовій хворобі з’являються специфічні очні симптоми:

  • набряк навколо очей;
  • рясна сльозотеча;
  • подразнення та патологічна чутливість до світла;
  • випинання очей (екзофтальм);
  • диплопія (двоїння зору).

 

Діагностика гіпертиреозу

Виявити гіпертиреоз можна за типовими скаргами хворого та змінами при огляді. В першу чергу оцінюють функцію щитоподібної залози. Для цього визначають рівні наступних гормонів:

  • ТТГ;
  • Т3;
  • Т4 (вільний).

При підозрі на хворобу Грейвса, необхідно перевірити наявність антитіл, що стимулюють залозу (тиреостимулючі антитіла). Також слід оцінити структурні зміни щитоподібної залози, це можна зробити за допомогою УЗД. Для визначення активності вузлів проводять сцинтиграфію залози.

Для оцінки стану здоров’я та впливу гіпертиреозу на організм хворому призначають додаткові обстеження:

  • загальний аналіз крові;
  • біохімічний аналіз (печінкові проби, глюкоза, креатинін, ліпідограма);
  • ЕКГ.

Своєчасна діагностика гіпертиреозу надзвичайно важлива для підбору оптимальної терапії та запобігання розвитку ускладнень.

 

Ускладнення гіпертиреозу

 

Характерним ускладненням хвороби є тиреотоксичний криз. Призводять до нього наступні фактори:

  • відсутність лікування чи неадекватна терапія;
  • вагітність і пологи;
  • надмірний стрес;
  • хірургічне втручання, травма;
  • тяжкі інфекції;
  • цукровий діабет (нелікований).

 

При тиреотоксичному кризі страждають всі системи та органи, метаболізм. Його прояви:

  • лихоманка;
  • виражена слабкість;
  • сильне прискорення пульсу;
  • надмірна тривожність, різкі зміни настрою;
  • зміни свідомості, включаючи кому;
  • збільшення печінки з появою жовтяниці.

Без лікування швидко зростає навантаження на серце, з’являються небезпечні для життя аритмії, розвивається шок. Хворий може померти.

Крім кризу, існують і віддалені наслідки гіпертиреозу. Найчастіше це тиреотоксична кардіоміопатія та миготлива аритмія, що не зникає навіть після відновлення функції щитоподібної залози. Тривале порушення ритму призводить до розширення порожнин серця та розвитку серцевої недостатності.

 

Лікування гіпертиреозу

 

Якщо своєчасно не почати терапію, в більшості випадків хвороба прогресує. Лікування гіпертиреозу включає:

  • усунення причини захворювання;
  • призначення бета-блокаторів (для зниження частоти пульсу, підтримки серця, профілактики аритмій);
  • ліки, що блокують секрецію тиреоїдних гормонів;
  • при необхідності – хірургічне видалення частини або всієї залози.

Основна задача лікування гіпертиреозу – це нормалізація функції щитоподібної залози (досягнення еутиреозу). Якщо залоза невеликих розмірів, ефективним є призначення антитиреоїдних препаратів (мерказоліл) в комбінації з бета-блокаторами (при наявності симптомів з боку серця).

Гіпертиреоз також лікують радіоактивним йодом. При потраплянні в кров, йод проникає до активних клітин щитоподібної залози, накопичується там та протягом кількох тижнів руйнує їх. Це призводить до зменшення залози та відновлення нормальної функції. Повного одужання завдяки такому методу вдається досягти нечасто, іноді проводять повторні курси або доповнюють терапію антитиреоїдними препаратами. Але ризик рецидиву гіпертиреозу при консервативній терапії завжди залишається.

При великих розмірах щитоподібної залози або вузлах в ній, залозу видаляють – всю або частину. Зазвичай після операції (особливо після повного видалення) функція залози різко знижується, виникає гіпотиреоз. Це потребує постійної замісної терапії тиреоїдними гормонами.

За наявності гіпертиреозу рекомендують обмежувати фізичну активність, бо вона призводить до виснаження серця. Також слід дотримуватися дієти – виключити з раціону каву, міцний чай, збуджуючі напої, спеції та прянощі.

Для профілактики гіпертиреозу важливо забезпечити достатню кількість йоду для організму та раз на 1-2 роки обстежувати щитоподібну залозу, а при виявленні хвороби – своєчасно лікувати. Крім того, для уникнення цього захворювання або його ефективного лікування слід налагодити правильне харчування при гіпертиреозі.