Цитомегаловірус у дітей і дорослих

24/06/22

Цитомегаловірусна інфекція – це поширена хвороба, що у більшості людей протікає непомітно. Її збудник – вірус герпесу 5 типу. Найнебезпечнішим є цитомегаловірус для вагітних жінок та людей з послабленим імунітетом.

 

Лікування цитомегаловірусу

Як передається цитомегаловірус

Цитомегаловірусна інфекція передається по-різному. Основні шляхи передачі:

  • Через біологічні рідини (при поцілунках, статевому акті, навіть при тісних побутових контактах).
  • Через кров.
  • Трансплацентарно – від матері дитині під час вагітності.
  • Під час пологів – при проходженні через інфіковані статеві шляхи.
  • При трансплантації органів.

 

Найчастіше зустрічається цитомегаловірусна інфекція у дітей, особливо коли вони перебувають у тісному приміщенні (садочок, школа) та граються спільними іграшками. Інфекція протікає безсимптомно, і це сприяє її активному поширенню. Вважається, що після 50 років 95-100% людей є інфікованими цитомегаловірусною інфекцією.

Симптоми цитомегаловірусної інфекції

Більшість людей з нормальним імунітетом не помічає ані зараження, ані самої хвороби. Але інколи цитомегаловірус викликає захворювання, що схоже на інфекційний мононуклеоз (збудник – вірус Епштейна-Барр). Єдина відмінність – при цитомегаловірусі немає скарг на сильні болі в горлі, тоді як інфекційний мононуклеоз часто плутають з ангіною саме через такі прояви.

 

Симптоми цитомегаловірусної інфекції

 

Симптоми цитомегаловірусу у дорослих:

  • Тривале підвищення температури.
  • Головний біль, ломота в м’язах.
  • Збільшення лімфатичних вузлів.
  • Слабкість, апатія.
  • Чутливість слинних залоз (цитомегаловірус ще називають хворобою слинних залоз).
  • Шкірний висип, особливо якщо цей мононуклеозоподібний синдром помилково лікують антибіотиками пеніцилінового ряду).

 

Хвороба може тривати довго, до двох місяців. В тяжких випадках приєднується гепатит, який діагностується шляхом аналізу на підвищення рівня печінкових ферментів. У 6-8% хворих розвивається пневмонія, але її перебіг сприятливий. Зазвичай діагностується вона випадково, при проведенні рентгенографії або КТ легень.

Цитомегаловірус у дітей

Як і у дорослих, хвороба зазвичай протікає субклінічно або зовсім без проявів. Але іноді бувають і виражені форми.

Симптоми цитомегаловірусу у дітей:

  • тривала субфебрильна температура без видимої причини;
  • слабкість;
  • погане самопочуття;
  • відсутність апетиту;
  • головні болі;
  • дискомфорт в горлі;
  • збільшення лімфатичних вузлів та слинних залоз.

 

Цитомегаловірус у дітей

Цитомегаловірусна інфекція при зниженні імунітету

Найбільш уразливі до цитомегаловірусу люди зі зниженим імунітетом. Це ВІЛ-інфіковані пацієнти або особи зі спадковими дефектами імунної системи.

Цитомегаловірусна інфекція у таких хворих вражає легені, печінку, мозок, сітківку ока з розвитком характерного ретиніту, шлунково-кишковий тракт, статеві органи (простату та яєчка у чоловіків, шийку матки, яєчники у жінок).

Пацієнти зі слабким імунітетом можуть втратити зір внаслідок хвороби, або загинути через кровотечу при виразковій хворобі шлунку.

Також цитомегаловірусна інфекція дуже небезпечна для людей з трансплантованими органами, особливо якщо реципієнт ніколи раніше не стикався з цією хворобою, а донор органу був інфікований.

Цитомегаловірус у вагітних

Оскільки при вагітності імунітет слабшає зі зростанням терміну, ризик цитомегаловірусу збільшується. Цитомегаловірус у вагітних може протікати безсимптомно або з вираженими проявами.

Найчастіше жінки скаржаться на підвищення температури, першіння в горлі, збільшення та чутливість лімфатичних вузлів (шийних, підщелепних), загальну слабкість. Також можуть з’явитися виділення зі статевих шляхів білуватого кольору, а в тяжких випадках – збільшення печінки та селезінки, враження всіх лімфовузлів (генералізована лімфоаденопатія).

Виділяють наступні форми цитомегаловірусної інфекції у вагітних:

  1. Носійство. Це найпоширеніша і найсприятливіша форма хвороба. Трапляється у жінок, які перехворіли до зачаття або, якщо у жінки сильний імунітет, інфекція одразу перейшла в неактивну фазу. Зазвичай ніяких проявів хвороби майбутні матері не мають, а антитіла проти цитомегаловірусу, що вже сформувались, захищають плід від зараження. Ризик ускладнень та негативного впливу на дитину мінімальний, це може відбутися лише за умови сильно пригніченого імунітету.
  2. Загострення латентної інфекції. Якщо захисні сили організму вагітної жінки раптово знижуються через приймання імуносупресорних ліків, тяжку хворобу, оперативне втручання або травму, цитомегаловірус у її організмі може активуватись. Це проявляється характерними симптомами хвороби, але ризик зараження малюка у цій ситуації невисокий, зазвичай він не перевищує 0,4 відсотка. Але якщо цитомегаловірус передається плоду через плаценту, у такому разі він може спричинити аномалії розвитку дитини. Найвища ймовірність трансплацентарної передачі інфекції – при загостренні хвороби на 7-12 тижнях вагітності.
  3. Первинне інфікування вагітної. Це найнебезпечніша форма хвороби для майбутньої дитини. Якщо у матері немає антитіл до цитомегаловірусу, ризик трансплацентарного зараження ним значно підвищується і складає 30-75 відсотків за різними даними. Водночас відбувається внутрішньоутробне інфікування плоду. Найнебезпечнішою ця хвороба є в першому триместрі. При появі у матері вираженої симптоматики, лікарі рекомендують переривання вагітності. Первинне інфікування цитомегаловірусом у середньому діагностується у 4 відсотків вагітних жінок.

Цитомегаловірус у вагітних

Внутрішньоутробне інфікування цитомегаловірусною інфекцією

Форма хвороби залежить від терміну вагітності, на якому сталося інфікування. В перші два тижні найчастіше плід гине, стається викидень. Якщо мати захворіла впродовж першого триместру, розвиваються ембріопатії. Це різні вади розвитку дитини на рівні клітин чи органів. На цьому етапі вагітності зберігається високий ризик викидня у разі інфікування.

При зараженні в цей період, у плода найчастіше виникають:

  • мікроцефалія;
  • гідроцефалія;
  • вади серця;
  • порушення розвитку шлункового-кишкового тракту;
  • вади розвитку нирок та легень, кінцівок.

Якщо мати інфікувала дитину цитомегаловірусом у другому триместрі, розвиваються фетопатії – запальні процеси, що призводять до деформації органів через виражений фіброз та склероз тканин. Викидень у такому разі також можливий, але його ймовірність нижча.

Якщо цитомегаловірусна інфекція вражає плід після 180-го дня вагітності, в нього виникають наступні патології:

Переривання вагітності в цей період малоймовірно, але у малюка діагностується вроджена цитомегаловірусна інфекція.

 

Вроджений цитомегаловірус

Вроджена цитомегаловірусна інфекція

Цитомегаловірус у немовлят має досить типову клінічну картину. Для нього характерні наступні прояви:

  • збільшення печінки та селезінки;
  • жовтяниця;
  • тромбоцитопенічна пурпура (зменшення числа тромбоцитів з висипом);
  • мікроцефалія (маленька голова);
  • гіпотрофія (низька вага);
  • гепатит;
  • нефрит;
  • енцефаліт;
  • пневмонія.

Діти, інфіковані під час вагітності, у 30-40% випадків народжуються недоношеними.

Найчастіше цитомегаловірус у новонароджених вражає центральну нервову систему. Такі малюки мають пригнічені рефлекси, не завжди здатні самостійно ковтати чи смоктати. В них виявляються офтальмологічні та неврологічні порушення:

  • асиметрія обличчя;
  • ністагм;
  • косоокість;
  • гіпотонія м’язів, що змінюється гіпертонусом;
  • судоми.

Другою характерною ознакою цитомегаловірусної інфекції є ураження дихальної системи з розвитком інтерстиціальної пневмонії, перибронхіту. Ці патології зазвичай не піддаються традиційному лікуванню. У 30% дітей страждають нирки.

Хоча виражені форми цитомегаловірусу в малюків зустрічаються не так часто і в більшості хвороба протікає субклінічно (без симптомів або майже без них), дослідження виявили, що вроджений цитомегаловірус у дітей проявляється віддаленими наслідками. Це різні дефекти зору та слуху, розумова відсталість різного ступеню, судомний синдром, розлади поведінки.

Лікування цитомегаловірусу

Безсимптомний або субклінічний перебіг хвороби не потребує лікування. При мононуклеозоподібному синдромі призначають симптоматичну терапію:

  • вживання великої кількості рідини;
  • провітрювання кімнати хворого;
  • жарознижувальні ліки;
  • полоскання горла за необхідності.

Дорослим з ВІЛ-інфекцією та тим, хто приймає імуносупресори, зазвичай лікарі призначають ганцикловір та фоскарнет. Але ці ліки мають дуже серйозні побічні ефекти, тому лікування цитомегаловірусу проводиться за суворими показаннями.

При вагітності малосимптомні форми цитомегаловірусу не лікують. При підтвердженому первинному інфікуванні та клінічних проявах в першому триместрі рекомендують аборт. З 13 по 22 тиждень вагітність переривають, якщо на УЗД виявляють вади розвитку плода.

На пізніх термінах вагітності майбутніх мам лікують антицитомегаловірусним людським імуноглобуліном, інтерферонами, синтетичними аналогами нуклеозидів.

Симптоми цитомегаловірусу

Лікування цитомегаловірусу у дітей включає наступні варіанти:

  • Антицитомегаловірусний імуноглобулін у немовлят та малюків першого року життя при вродженій чи набутій цитомегаловірусній інфекції з вираженими симптомами.
  • Валганцикловір, ганцикловір у старших дітей з дефектами імунітету, ВІЛ-інфікованих.
  • Симптоматичне лікування при малосимптомному перебігу.

 

Цитомегаловірус може призвести до тяжких наслідків під час вагітності та при зниженому імунітеті, тому такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря та своєчасно обстежуватись.