Артеріальна гіпертензія: види, симптоми, лікування

03/06/22

Артеріальна гіпертензія (гіпертонія, АГ) – одна з найпоширеніших хвороб. Вона може протікати непомітно тривалий час і проявитися вже на етапі ускладнень.

  1. Причини артеріальної гіпертензії
  2. Фактори ризику артеріальної гіпертензії
  3. Стадії та ступені артеріальної гіпертензії
  4. Симптоми артеріальної гіпертензії
  5. Діагностика артеріальної гіпертензії
  6. Лікування артеріальної гіпертензії
  7. Ускладнення артеріальної гіпертензії
  8. Профілактика артеріальної гіпертензії

 

 

Ступені артеріальної гіпертензії

Причини артеріальної гіпертензії

 

Після 50-60 років багато людей відмічають у себе підвищений артеріальний тиск (АТ) і звертаються до лікарів, щоб знайти причину хворобу. Але це не завжди вдається зробити. Виділяють наступні види артеріальної гіпертензії:

 

  • Первинна (есенціальна) – виникає сама по собі.
  • Вторинна (симптоматична) – є наслідком іншого захворювання.
  • Ситуаційна.

 

Точна причина есенціальної гіпертонії невідома. Можна виділити провокативні фактори, та жоден лікар не відповість, чому саме у цієї людини почав підвищуватися тиск. Зазвичай це відбувається з віком. Хронічна артеріальна гіпертензія без видимої причини називається гіпертонічною хворобою, це самостійна патологія. Її не вдасться вилікувати, але постійне прийняття ліків допоможе уникнути небажаних ускладнень.

У симптоматичної гіпертензії є конкретна причина. Ця патологія, на відміну від первинної гіпертонії, – завжди наслідок якогось захворювання. Найчастіше це такі хвороби:

  • Підвищена функція щитоподібної залози – гіпертиреоз. Та інколи тиск підвищується і при гіпотиреозі.
  • Хвороби нирок – полікістоз, хронічний гломерулонефрит, діабетичне ураження.
  • Патології ниркових судин. Зазвичай це звуження судин (стеноз), викликане атеросклерозом або фіброзно-м’язовою дисплазією.
  • Синдром Кушинга.
  • Феохромоцитома (гормонально-активна пухлина наднирників).
  • Підвищена функція паращитоподібних залоз (гіперпаратиреоз).
  • Збільшення продукції альдостерону (гіперальдостеронізм).
  • Приймання наркотичних препаратів та деяких ліків.

 

Вторинна гіпертензія проходить сама, якщо вилікувати основне захворювання.

Причиною ситуаційної гіпертензії зазвичай є стрес. Виділяють її різновид – «гіпертонію білого халата». Це стан, при якому у пацієнта підвищується тиск виключно під час відвідування лікаря.

Фактори ризику артеріальної гіпертензії

 

Окрім конкретних причин, існують і фактори ризику гіпертонічної хвороби. До них відносять:

  • Ожиріння. Як правило, у 70-80% людей зі значним ожирінням підвищується тиск.
  • Надмірне вживання солі.
  • Низька фізична активність.
  • Паління та вживання алкоголю.
  • Харчування переважно жирною та гострою їжею.
  • Зловживання знеболювальними ліками або судинно-звужувальними краплями. Ці препарати можуть підвищувати тиск.
  • Цукровий діабет.
  • Атеросклеротичне враження судин.

 

На початкових стадіях тиск можна нормалізувати без медикаментів, усуненням провокативних факторів. Ризик артеріальної гіпертензії зростає з віком.

Стадії та ступені артеріальної гіпертензії

 

При встановленні діагнозу лікарі обов’язково вказують стадії та ступені гіпертонічної хвороби. Це допомагає оцінити стан хворого та ризик майбутніх ускладнень. Виділяють 3 стадії артеріальної гіпертензії:

  1. Перша – лише підвищення тиску без змін з боку інших органів (серце, нирки, очі тощо).
  2. Друга – з ураженням органів-мішеней.
  3. Третя – після інфаркту, інсульту, крововиливу в кришталик ока, тромбозу вен сітківки та інших істотних подій.

 

Існують ступені артеріальної гіпертензії. Це лабільний показник, за яким можна оцінити ефективність лікування. Ступені артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску:

  1. Перша – 140-159/90-99 мм рт. ст.
  2. Друга – 160-179/100-109 мм рт. ст.
  3. Третя – 180/110 мм рт. ст. і вище.

 

Також виділяють ізольовану систолічну гіпертонію, коли «верхній» тиск більше за 140 мм рт. ст., а «нижній» залишається нормальним.

Симптоми артеріальної гіпертензії

 

У більшості людей симптомів артеріальної гіпертензії немає, оскільки її розвиток поступовий, і високі цифри на тонометрі виявляються випадково. Ознаки гіпертонії зазвичай виникають у пацієнтів з патологічно зміненими судинами (наприклад, через атеросклероз), при розвитку ускладнень з боку інших органів чи при надмірній чутливості до коливань артеріального тиску.

 

Симптоми гіпертензії:

  • Головний біль.
  • Відчуття важкості, «туману» в голові.
  • Нудота, інколи блювота.
  • Запаморочення.
  • «Мушки» перед очима.
  • Інколи біль в серці, задишка.
  • Порушення сну.
  • Швидка втомлюваність.
  • Погана здатність витримувати фізичні навантаження.
  • Зниження зору.

 

Зазвичай клінічні прояви зумовлені дисфункцією того органу, що найбільш страждає при підвищенні тиску.

Гіпертонія може мати небезпечні ускладнення. Зростання тиску на кожні 10 мм рт. ст. підвищує ймовірність появи серцево-судинних захворювань на 30 відсотків. У хворих гіпертонією у сім разів частіше трапляються інсульти, у чотири рази частіше – ішемічна хвороба серця, у 2 рази частіше – захворювання судин на ногах. Підвищений тиск також спричиняє погіршення зору і хвороби нирок.

Діагностика артеріальної гіпертензії

 

Для виставлення діагнозу гіпертонії одного факту підвищення тиску недостатньо, оскільки це може бути реакція людини на процедуру чи перебування в стресовій ситуації. Артеріальна гіпертензія вважається підтвердженою, якщо високий АТ зберігається за наступних умов:

  • Подвійне вимірювання при трьох або чотирьох відвідуваннях лікаря.
  • Самостійне вимірювання вдома протягом 7-10 днів.
  • Добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ).

 

Однак для призначення лікування цього замало. Перш за все потрібно виключити симптоматичну гіпертензію, оскільки лікування у цих двох випадках відрізняється. Гіпертонію як наслідок іншого захворювання можна запідозрити, якщо:

  • Гіпертензія почалася в молодому віці (20-40 років).
  • Вона не відповідає на стандартне лікування, що включає 3 і більше препаратів.
  • У пацієнта присутні ознаки іншого захворювання (нирок, ендокринна патологія).

 

Для виключення вторинної гіпертонії призначають такі обстеження:

  • УЗД щитоподібної залози та аналіз на гормони ТТГ, Т3, Т4 вільний.
  • Іонізований кальцій крові та паратгормон.
  • УЗД нирок та доплерографія ниркових судин, за потреби КТ з контрастуванням.
  • Калій, кальцій, магній, натрій крові.
  • Альдостерон-ренінове співвідношення для виключення гіперальдостеронізму.
  • Кортизол при підозрі на дисфункцію наднирників, синдром Кушинга.
  • Визначення метанефринів в добовій сечі, якщо лікар підозрює феохромоцитому.

 

Незалежно від виду гіпертензії, для якісної діагностики рекомендовано оцінити стан інших органів та виявити супутні хвороби, що ускладнюють перебіг артеріальної гіпертонії чи впливають на тактику лікування. Це наступні обстеження:

  • Загальний аналіз крові та сечі.
  • Біохімічне дослідження крові – печінкові проби, сечовина, креатинін.
  • Глюкоза крові і глікований гемоглобін при підозрі на цукровий діабет.
  • ЕКГ, за необхідності – УЗД серця.
  • Ліпідограма.
  • Консультація офтальмолога для оцінки очного дна.

Лікування артеріальної гіпертензії

 

Лікування гіпертонічної хвороби – процес складний, оскільки кожна людина відповідає на дію препаратів індивідуально та нерідко має супутні хвороби. Основні принципи:

  • Ліки проти тиску підбираються під конкретного пацієнта. Іноді це займає кілька місяців. І саме тому не можна лікуватись тим, що «допомагає сусідці».
  • При першому ступені артеріальної гіпертонії починають з немедикаментозних методів (схуднення, обмеження солі, фізична активність) протягом трьох місяців, якщо у людини відсутні симптоми.
  • При другому ступені – додають монопрепарат чи комбінований (з двох діючих речовин).
  • При третьому ступені лікування одразу починають з комбінованих ліків (2-3 діючі речовини).
  • Дози збільшують поступово.
  • Оцінку терапії проводять через 10-14 днів, тому що більшість препаратів накопичуються в крові і розгортають дію поступово. Після цього збільшують/зменшують дозування або міняють ліки за потреби.
  • Препарати приймаються постійно, без перерв, навіть при нормальному тиску. Задача терапії не знизити тиск, а не дати йому піднятися – превентивне лікування.
  • При вторинній гіпертензії проводять одночасне лікування основного захворювання.
  • Періодичне прийняття ліків допускається лише при ситуаційній гіпертензії, якщо тиск підвищується зрідка, – декілька разів на рік.

 

Медикаментозна терапія

Для тривалого лікування артеріальної гіпертензії використовують 5 груп медикаментів. Це наступні препарати:

  • Інгібітори АПФ (еналаприл, периндоприл, раміприл).
  • Сартани, якщо пацієнт не переносить інгібіторів АПФ (лосартан, валсартан, телмисартан).
  • Бета-блокатори (метопролол, бісопролол, небіволол).
  • Антагоністи кальцію (амлодипін, лерканідипін).
  • Діуретики, або сечогінні (гіпотіазид, гідрохлортіазид, індапамід, спіронолактон).

 

Для швидкої допомоги при різкому підвищенні тиску самостійно використовують швидкодіючі ліки – каптоприл/каптопрес, ніфедипін/фармадипін та анаприлін, але тільки після консультації з лікарем.

Ускладнення артеріальної гіпертензії

 

Навіть якщо людина не відчуває підвищений тиск, він негативно впливає на стан судин і серця. А згодом починають страждати інші органи. Треба знати, що оптимальні цифри – це 120/70-80 мм рт. ст., а значення 130-139/81-89 мм рт. ст. вважають високими нормальними, і це свідчить про ризик артеріальної гіпертензії в майбутньому.

При цукровому діабеті тиск не повинен перевищувати 130/70-75 мм рт. ст., оскільки судини і так страждають від впливу підвищеної глюкози. А в похилому віці (після 80 років), навпаки, не треба прагнути ідеальних цифр, бо це знижує кровопостачання головного мозку і, як наслідок, може погіршувати пам’ять та інтелект.

 

Поширені наслідки гіпертонічної хвороби:

 

  • Гіпертензивне серце (збільшення його лівих відділів).
  • Стенокардія.
  • Серцева недостатність
  • Порушення зору (ураження судин, тромбози, крововиливи).
  • Мозкові порушення (запаморочення, постійний шум в голові, проблеми з пам’яттю).
  • Патологія нирок (гіпертонічна нефропатія, нефросклероз і в тяжких випадках – ниркова недостатність).
  • Гіпертонічна енцефалопатія.
  • Набряк легень.
  • Інфаркт міокарда.
  • Інсульт.
  • Розшарування аорти.

 

Профілактика артеріальної гіпертензії

 

Профілактика гіпертонічної хвороби – це не прийняття ліків, а зміна образу життя і харчування. Основні положення:

  • Їжу треба трохи недосолювати. Смакові рецептори адаптуються до змін протягом одного-двох місяців.
  • Раціон повинен бути збалансованим. Найкорисніші – овочі та фрукти, зелень, риба, нежирне м’ясо, крупи. Чим менше тваринних жирів, бульйонів, гострих спецій та солі вживає людина, тим нижче ризик гіпертонії.
  • Надзвичайно корисна фізична активність – не надмірна, але достатня. Піші прогулянки, їзда на велосипеді, біг, плавання сприятливо впливають на судини, серце і тиск.
  • Нормальна вага. Вона обчислюється за індексом маси тіла. При надлишку ваги або ожирінні у 90% людей протягом певного часу розвивається гіпертонія.
  • Контроль тиску. При нормальних цифрах його вимірюють зрідка – раз на півроку-рік, при періодичних коливаннях – частіше. Якщо підвищений АТ тримається або виникають симптоми – потрібен щоденник тиску (вимірювання тричі на день протягом двох тижнів).
  • Відмова від паління, алкоголю, наркотиків та ліків, що впливають на тиск (за можливості).

 

Гіпертонічна хвороба значно погіршує стан здоров’я та порушує роботу важливих органів. Але можливості сучасної терапії дозволяють значно віддалити небажані наслідки.

.cu-blog article{ display: flex; flex-direction: column; justify-content: end; }