Анемія: симптоми, степені, причини

10/06/22

Анемія – це зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів в крові. Хвороба часто розвивається поступово, непомітно для людини, але без лікування невпинно прогресує, від чого страждають всі системи та органи.

Залізодефіцитна анемія

Причини анемії

Існують різні види анемії. Вони відрізняються вмістом заліза в еритроцитах, важкістю патологічного процесу і, головне, причиною розвитку патології. Зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів – це не самостійна хвороба, а завжди вторинний процес. І дуже важливо виявити походження захворювання, оскільки від нього залежить тактика лікування.

Діагноз анемія ставлять при зниженні рівня гемоглобіну нижче ніж 130 г/л у чоловіків і 115 г/л у жінок.

Анемія виникає внаслідок наступних процесів:

  • Надмірна втрата заліза, наприклад, під час менструації (найпоширеніша причина), зокрема при ендометріозі.
  • Недостатнє надходження заліза з їжею.
  • Кровотеча.
  • Порушення всмоктування заліза, фолієвої кислоти та вітаміну В12 у шлунково-кишковому тракті.
  • Розпад еритроцитів (гемоліз).
  • Підвищене споживання заліза через хронічне захворювання.
  • Знижена продукція еритропоетину, що відповідає за формування еритроцитів.
  • Захворювання системи крові, через яке в кістковому мозку пригнічується синтез красних кров’яних клітин або утворюються еритроцити з низьким вмістом заліза.

 

Види анемій

 

В залежності від причини анемії та її механізму і важкості, існують різні класифікації. За етіологічним фактором розрізняють наступні види анемії:

Найбільш поширеною є залізодефіцитна анемія, потім – вторинна. Також все частіше зустрічається хвороба, пов’язана з недостатністю вітаміну В12 та фолієвої кислоти.

 

Залізодефіцитна анемія

 

Залізодефіцитна анемія зустрічається переважно у жінок репродуктивного віку. Пов’язана вона з щомісячними втратами крові. Зазвичай заліза, яке людина отримує з харчуванням, недостатньо щоб відновити рівень заліза, особливо якщо менструації рясні та тривають понад 3-4 дні.

Вважається, що залізодефіцитна анемія у жінок до клімаксу в 90-95% випадків пов’язана саме з менструальними крововтратами. Але це вірно лише за відсутності інших симптомів. До них відносять:

  • Різке ненавмисне схуднення.
  • Постійний кашель.
  • Болі в животі.
  • Закрепи або проноси.
  • Поява крові при дефекації.
  • Збільшення лімфатичних вузлів.
  • Лихоманка.
  • Новоутворення в молочних залозах.
  • Виділення зі статевих шляхів, особливо кров’янисті.
  • Інші симптоми, які не можна пояснити наявними захворюванням.

Поширена також залізодефіцитна анемія у вагітних, вона пов’язана зі зростанням об’єму крові у жінки у період виношування дитини.

Залізодефіцитна анемія у чоловіків завжди потребує ретельного обстеження і, в першу чергу, консультації проктолога для виключення геморою, анальних тріщин чи новоутворень аноректальної ділянки.

 

Анемія хронічного захворювання

 

Хронічна анемія може розвиватися при тривалій хворобі. Зазвичай це відбувається через виснажений еритропоез (синтез еритроцитів), але можуть зустрічатися і комбіновані форми. Це характерно для злоякісних новоутворень, при яких, окрім хронічного захворювання, часто бувають крововтрати (під час розпаду пухлин). Як наслідок, розвивається залізодефіцитна анемія одночасно зі вторинною.

Ознаки анемії часто виявляються при наступних хворобах:

 

В12- та фолієводефіцитна анемія

 

Раніше ця патологія розвивалась переважно при порушеному всмоктуванні вітамінів в шлунково-кишковому тракті – наприклад, при атрофічному гастриті, пухлині, резекції шлунку. Вітамін В12 (ціанкобаламін) може засвоюватися організмом тільки тоді, коли він перебуває в спеціальній формі. Це перетворення можливе за допомогою особливого білка – внутрішнього фактору Касла, його виробляють клітини шлункового епітелію. Як тільки продукція білка знижується, вітамін В12 перестає засвоюватись.

Але останнім часом зросла кількість прихильників веганства. А оскільки вітамін В12 здебільшого міститься в продуктах тваринного походження, така анемія стала зустрічатися частіше, особливо у жінок. Веганам варто більше споживати рослинних продуктів, що містять фолієву кислоту та вітамін В12 та періодично здавати аналіз крові на вміст заліза і ціанкобаламіну.

Гемолітична анемія

Для цього захворювання характерний аномальний, передчасний розпад еритроцитів. Гемолітична анемія буває спадковою та набутою (внаслідок дії зовнішніх факторів). Набуті форми в свою чергу поділяють на аутоімунні та неаутоімунні.

Спадкова анемія (як, наприклад, серповидноклітинна) зазвичай дебютує ще в дитинстві, тоді як набута – в старшому віці. Цікаво, що еритроцити можуть розпадатися навіть під дією механічних факторів – наприклад, гемоліз під час тривалого бігу, швидкої ходи. Також цьому сприяє токсична дія деяких речовин:

  • Оцтова кислота.
  • Важкі метали.
  • Сполучення миш’яку.
  • Отрута грибів.
  • Алкоголь.
  • Деякі ліки.

Постгеморагічна анемія

Ця патологія розвивається після крововтрати – при травмах, оперативних втручаннях, вона досить поширена. Ступінь та симптоми анемії залежать від об’єму втраченої крові. Важливо знати, що при хронічних формах організм встигає адаптуватись до зниження рівня заліза та постійної гіпоксії, тоді як постгеморагічна анемія в більшості випадків – гостра, тому і клінічні прояви її більш виражені.

Буває і хронічний варіант, коли людина постійно втрачає невеликі об’єми крові, але в цьому випадку у неї виникають всі ознаки залізодефіцитної анемії.

 

Апластична анемія

Апластична анемія розвивається через патологію кісткового мозку з його недостатністю. Тоді в крові знижується не тільки рівень еритроцитів, але й інших клітин – виникає так звана панцитопенія.

Апластична анемія буває спадковою чи набутою, та це завжди важка патологія, що може швидко призвести до смерті людини. Вона потребує тривалого лікування, частих переливань крові.

 

Сидеробластна анемія

Ця форма анемії також буває спадковою і набутою. При ній вміст заліза в еритроцитах знижується, вони стають гіпохромними (менш насиченими кольором), і це добре видно по загальному аналізу крові. А в плазмі, навпаки, рівень заліза підвищений, і згодом воно починає відкладатися в органах і порушувати їхню функцію.

Попри гіпохромію еритроцитів, таку анемію не можна лікувати препаратами заліза, бо це швидко погіршить стан хворого.

 

Ступені анемії

Ступені анемії визначаються за рівнем гемоглобіну. Ця класифікація має практичне значення, оскільки впливає на тактику лікування. Наприклад, при першій-другій ступені можна лікуватися таблетками та розчинами, що містять залізо, тоді як при третій хворий потребує переливання крові.

Ступені анемії:

  1. Легка (рівень гемоглобіну у жінок 100-120 Г/л, у чоловіків – 100-135 Г/л).
  2. Середня – 80-99 Г/л.
  3. Тяжка – 65-79 Г/л.

Також окремо виділяють анемію, що погрожує життю – при рівні гемоглобіну нижче 65 Г/л. Слід брати до уваги, що симптоми анемії не завжди корелюють з її ступенем. Також норми гемоглобіну відрізняються в різних країнах, і це теж треба враховувати.

Симптоми анемії

Клінічні прояви анемії залежать від її форми, вони можуть різноманітними. Найчастіше зустрічаються:

  • Слабкість, млявість, сонливість.
  • Випадіння волосся.
  • Запаморочення.
  • Ламкі нігті.
  • Прискорене серцебиття.
  • Порушення нюху, смаку (при тяжких формах залізодефіцитної анемії).
  • Схильність до постійних застуд, ГРВІ, герпесу.
  • Печіння язика.
  • Сухість шкіри.
  • Тріщини в куточках губ.
  • Блідість шкіри.
  • Жовтяниця (при гемолітичній анемії) або жовтуватий відтінок при дефіциті ціанкобаламіну.
  • Неврологічні симптоми при В12-анемії (відчуття повзання мурашок, удару електричним струменем вздовж хребта).

 

Діагностика анемії

Діагноз анемії встановлюється на основі результатів загального аналізу крові. Іноді це випадкова знахідка, але частіше лікар направляє на обстеження через характерні скарги.

Важливо, щоб загальний аналіз крові був зроблений в сертифікованій лабораторії з автоаналізатором. Це дозволяє не тільки визначити рівень гемоглобіну та еритроцитів, а й розрахувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH). Зниження показників свідчить про залізодефіцитну анемію, підвищення – про дефіцит рівня В12. Нормохромний варіант (коли достатньо гемоглобіну, але замало еритроцитів) характерний для анемії, яка супроводжує хронічне захворювання. Також для визначення виду патології призначають:

  • Феритин.
  • Сироваткове залізо.
  • Загальну залізозв’язуючу здатність сироватки.
  • Трансферин.
  • Підрахунок ретикулоцитів та визначення рівня білірубіну (при підозрі на гемолітичну анемію).

При анемії хронічного захворювання пошук причини дуже важливий, оскільки звичайне лікування буде ефективним лише тимчасово, тому проводять комплексне обстеження:

  • Біохімія крові (печінкові проби, сечовина, креатинін).
  • Гормональний профіль (ТТГ, Т3, Т4).
  • УЗД органів черевної порожнини, малого таза, нирок і сечового міхура, щитоподібної залози.
  • За показаннями – КТ чи МРТ.
  • Рентгенографія органів грудної клітини.
  • ФЕГДС.
  • Колоноскопія (за потреби).
  • Консультація гінеколога для жінок, проктолога – для чоловіків.
  • Пункція кісткового мозку (при підозрі на апластичну анемію).

 

Профілактика та лікування анемії

Терапія залежить від форми та причини патології. Залізо при анемії допомагає лише у разі його дефіциту. При комбінованому варіанті хвороби призначають залізо сумісно з вітаміном В12 та фолієвою кислотою.

При вторинній анемії важливо лікувати основне захворювання. Залізо, вітаміни чи еритропоетин призначають лише для зменшення симптомів. Гемолітична, сидеробластична та апластична анемії зустрічаються нечасто, зазвичай їх лікує досвідчений гематолог.

При значній крововтраті хворим переливають еритроцитарну масу.

Профілактика анемії – це раціональне харчування рослинною та тваринною їжею. При веганстві – періодичний (раз на півроку-рік) контроль загального аналізу крові.

Анемія – дуже поширена патологія, що часто протікає безсимптомно. Але вона потребує визначення виду та причини і обов’язкового своєчасного лікування.